Паяльник
Конфуций
Доброго дня шановні, сьогодні прокинувшись зранку і похмелившись чутка водярою, я дунув козацьку банку, а після спостереження на все те гівно яке відбувається на дворі на мене зненацька навалилась несподівана хвиля ностальгії.
Ця коротка розповідь написана спеціально для вас, мої котики і киці, і має доволі таки цікавий та повчальний характер, а також мені щиро хотілось би щоб ви зробили для себе якісь корисні висновки, а ще я щиро надіюсь що вам сподобається (а якшо нє - то мені похуй)
Я впевнений що багато з вас пам'ятає як в люті 90'ті багато з нас сиділо за телевізорами перед ігровими приставками. Лічно в мене була приставка кантори "Lifa", це було щось типу пародії на "Dendi", проте вона володіла всіма потрібними властивостями, зокрема підтримкою усіх катріджів, і можливістю дарувати емоції щастя і радості усім дітям (і дорослим також).
Для чого я ж це все пишу, тепер розказую для вас детальніше. Був в мене товариш, сусід, звали його Андрієм, він часто зависав у мене, так як приставки у нього не було.
Одного разу Андрій по чиїйсь пораді сказав мені "дай на сєку джойстік, я хочу шось попробувати"
Джойстік я йому тоді дав, але в результаті він спробував трамадол, а вже через півроку подох від передозу ширкою
Другого мого коллєгу звали Євгенієм, а власне сама історія його життя відбулась доволі таки пізніше.
Євгеній був з так званої "фаршированої" сімейки, його батя був арбітражним суддею, а мама варатіла модний в ті часи бізнес на всяких різних турецьких і китайських тряпках.
Для того щоб ви повністю розуміли картину всієї ширину кроку - Євгеній в свої скромні 18 років вже жив сам на окремій хаті, а окрім того мав власний продуктовий ларьок з якого получав прибуток, і отримав нову девятку прям "в чехлах" на днюху. Само собою розуміється - затонував під ноль, поставив саб, і ми з ним катали на ній мєстних блядєй, і успішно робили з ними різні нехороші речі.
В результаті Євгеній, прям точь в точь як Андрюха вирішив "спробувати" для себе таку штуку як "апарати". Як наслідок - Євгеній проєбав спочатку все золото з хат, далі ларьок серьозним дядям, а потім і машину також.
Я повністю впевнений що хату тоже би проєбав, але йому заканало шо вона була записана на маму. Потім Євгенія я вже не бачив, оскільки він став завсєгдатаєм дурдомів і ребух, бо надто вже сильно по його самолюбству вдарила дана неприємна ситуація
Мораль історії - "Грайте, але не заігруйтесь"
Ця коротка розповідь написана спеціально для вас, мої котики і киці, і має доволі таки цікавий та повчальний характер, а також мені щиро хотілось би щоб ви зробили для себе якісь корисні висновки, а ще я щиро надіюсь що вам сподобається (а якшо нє - то мені похуй)
Я впевнений що багато з вас пам'ятає як в люті 90'ті багато з нас сиділо за телевізорами перед ігровими приставками. Лічно в мене була приставка кантори "Lifa", це було щось типу пародії на "Dendi", проте вона володіла всіма потрібними властивостями, зокрема підтримкою усіх катріджів, і можливістю дарувати емоції щастя і радості усім дітям (і дорослим також).
Для чого я ж це все пишу, тепер розказую для вас детальніше. Був в мене товариш, сусід, звали його Андрієм, він часто зависав у мене, так як приставки у нього не було.
Одного разу Андрій по чиїйсь пораді сказав мені "дай на сєку джойстік, я хочу шось попробувати"
Джойстік я йому тоді дав, але в результаті він спробував трамадол, а вже через півроку подох від передозу ширкою
Другого мого коллєгу звали Євгенієм, а власне сама історія його життя відбулась доволі таки пізніше.
Євгеній був з так званої "фаршированої" сімейки, його батя був арбітражним суддею, а мама варатіла модний в ті часи бізнес на всяких різних турецьких і китайських тряпках.
Для того щоб ви повністю розуміли картину всієї ширину кроку - Євгеній в свої скромні 18 років вже жив сам на окремій хаті, а окрім того мав власний продуктовий ларьок з якого получав прибуток, і отримав нову девятку прям "в чехлах" на днюху. Само собою розуміється - затонував під ноль, поставив саб, і ми з ним катали на ній мєстних блядєй, і успішно робили з ними різні нехороші речі.
В результаті Євгеній, прям точь в точь як Андрюха вирішив "спробувати" для себе таку штуку як "апарати". Як наслідок - Євгеній проєбав спочатку все золото з хат, далі ларьок серьозним дядям, а потім і машину також.
Я повністю впевнений що хату тоже би проєбав, але йому заканало шо вона була записана на маму. Потім Євгенія я вже не бачив, оскільки він став завсєгдатаєм дурдомів і ребух, бо надто вже сильно по його самолюбству вдарила дана неприємна ситуація
Мораль історії - "Грайте, але не заігруйтесь"
Останнє редагування:
Живое опровержение подобных клеше... Всегда есть выбор! 
