Пєльмєні,майонез для мене табу.Я взагалі не викупаю захвату у людей майонезом.Не можу його їсти і все
Крч була в мене якось сторі.
Приїхав я якось в село до батьків.Це був десь кінець нульових.Пізня осінь.Піздєц холод. Зізвонююсь з тіпами піти в місцевий гендель пива попити.
Приходимо туди,йобнули по чотири нольпять оболоні і якось захотілось поїсти.В генделі окрім пива,дешманського вина і сухариків ніхуя немає.Вирішуємо з тіпами йти в місто(2 км від нас)в якусь кафешку похавати пєльмєшків.
В одну зайшли,вже закриваються.В другу,там вже закрито(на годиннику десь 22:30)
Крч думаєм, хуй з тими кафешками, знаходимо робочий магаз,беремо пєльмєші і пиздуємо назад в село,там продавщичкі їздимо по вухах,вона нам їх варить і ми довільні і ситі. Знайшли магаз,знайшли пєльмєшки.
Піздуємо назад.Починається дощ який перетворюється на лід.Вітер сука до кісток пробирає. Ті пєльмєні несемо по черзі дрожащими руками.
Доходимо до генделя,на Барну стойку хуяк ту пачку.
-Ми все місто облазили,промокли,Зваріть нам їх
Продавщичка:-А нахуа ви кудись ходили якщо у нас також є в морозильній камері пєльмєшки?
Трошки покрили один одного хуями,взявши по бутилкі півка пішли за столик чекати нашу вечерю.Через 30 хв ця мадам несе нам каструлю. Я вже слиною просто стікаю.А вона така:-За те що ви пацани скільки сил потратили щоб їх найти я за рахунок генделя приготувала їх особливо.Ставить на стіл з таким довольним лицем і йде в закат.Ми ж як стая гієн кидаємось на ту кастрюлю, знімаємо кришку....і шо..Та сука уєбала туди цілу пачку майонеза!!!
Як же я охуїв.Ці два тєла хуярили їх за дві щоки.Я ж просто хотів вбити ту блять