Мар'яна Безугла сидить на Золотому троні своїми величезними імператорськими ляшками, міцно стискаючи підлокітники. Дві колосальні висячі кабелі ритмічно виблискують зарядами енергії по рудому волоссю, готовомі вибухнути енергією Варпу у будь-який момент. "Живи моє тлінне тіло!" — кричить збожеволіла від ПОТУЖНОСТІ імператриця, шкірячи зуби — "Годуй мені цих незайманих псайкерів, ГОДУЙ!" Погляд Мар'яни переходить на напружений погляд кустодія, і ніжно облизнувшись та застогнавши, вона кусає шланг з трупним крохмалем, через що світло Матері Людства прискає в темну безодню космосу майбутнього, в якому лише війна.