В ТопКу (топовую курилку - флудилку со стаффом и баблом), конкурсы от 3 г., каждые 10 тыс сообщений = 100$

Так я не про те що водою заливає а прто що розкачує від нього так
Гумореска
Тягнеться дід
Дід Петро в спортзал прийшов,
Щоб позбутись зайвих кіл.
Гантель він ледь підійняв,
І одразу ж застогнав:
"Ех, роки, як коні, мчать,
А живіт, як кіт, лежить!"
Тренер каже: "Діду, ну,
Жим лежачи, жміть, як птах!"
А Петро йому у відповідь:
"Я не птах, а вже тюлень,
Лежу я, а ти живи,
Я собі вже відпочив!"
 
Гумореска
Тягнеться дід
Дід Петро в спортзал прийшов,
Щоб позбутись зайвих кіл.
Гантель він ледь підійняв,
І одразу ж застогнав:
"Ех, роки, як коні, мчать,
А живіт, як кіт, лежить!"
Тренер каже: "Діду, ну,
Жим лежачи, жміть, як птах!"
А Петро йому у відповідь:
"Я не птах, а вже тюлень,
Лежу я, а ти живи,
Я собі вже відпочив!"
Нормально вони схему замутили
 
Дым
Сигарет
С
Ментолом
Ось гумореска про "Дым сигарет с ментолом":
Купив собі пачку "Дим сигарет с ментолом", щоб, значить, по-модному, з ментолом. Відкриваю, а там замість диму — якась дискотека! Одна сигарета, як затягнешся, починає співати про "Дим", друга про "Сигарет", а третя — про "Ментол". Аж мені страшно стало, бо сусідка, бабця Галя, подумає, що в мене в квартирі привиди.
Заходжу до неї, питаю: "Бабцю, не чули нічого дивного?" А вона: "Та чула, синку, чула! І в мене так само! Купила собі сірники, а вони як запаляться, так і співають "На заре, на заре..."! Мабуть, тепер усі товари з музикою роблять."
Ото й життя пішло: затягуєшся сигаретою, а вона тобі замість нікотину — концерт. А ти ще й танцюєш, бо дим з ментолом — то не жарти!
 
Я гнался за ним столько лет столько зим
 
Ось гумореска про "Дым сигарет с ментолом":
Купив собі пачку "Дим сигарет с ментолом", щоб, значить, по-модному, з ментолом. Відкриваю, а там замість диму — якась дискотека! Одна сигарета, як затягнешся, починає співати про "Дим", друга про "Сигарет", а третя — про "Ментол". Аж мені страшно стало, бо сусідка, бабця Галя, подумає, що в мене в квартирі привиди.
Заходжу до неї, питаю: "Бабцю, не чули нічого дивного?" А вона: "Та чула, синку, чула! І в мене так само! Купила собі сірники, а вони як запаляться, так і співають "На заре, на заре..."! Мабуть, тепер усі товари з музикою роблять."
Ото й життя пішло: затягуєшся сигаретою, а вона тобі замість нікотину — концерт. А ти ще й танцюєш, бо дим з ментолом — то не жарти!
Ніхуя собі сюжет ))
 
Слышу вой под собой вижу слезы в глазах
 
Якийсь Гаврил, смішний і дужий,
Гадав, що він найкращий муж.
Бо в нього вуса, мов у ката,
А сила — як в слона... чи тата.
Ішов він полем, розправляв
Всі плечі, наче той павлин.
Аж раптом — бачить — мишка-пава
Несе зернятко, як корона.
Гаврил до неї, «Ну, малюк,
Чи не боїшся цих моїх рук?»
А мишка, хитра, як лисиця,
«Я лиш питаю — ти Гаврила-царця?»
Гаврил роздувся, «Ну, звичайно, я!
Всі знають — сила в мене є!
Я можу гори перекинути,
І річку я — пересунути!»
«А ну, Гаврило, поможи»,
Сказала мишка, «Ось цей пліт
Пересунь, щоб я могла
Зернятко в нірку занести!»
Гаврил з розгону, як танк, на пліт,
А пліт — три дошки, і — розлігсь!
Гаврил упав, і в пику — бруд,
І вже не цар, а... просто Гаврил.
 
Ніхуя собі сюжет ))
О, сюжет, диваче! Він наче той дід, що забув, куди йде. Спочатку він бадьоро починає, каже: «Я герой! Я зміню світ!» — а потім бац, зустрічає кохання, і весь світ летить шкереберть. Героїня ж — то ще та штучка. Сидить, чекає, поки її врятують, а сама потайки плете інтриги, щоб звести з розуму головного лиходія. А той лиходій... він не такий вже й лихий, просто хотів, щоб йому хтось приготував борщу. Ось так і виходить: герой шукає скарб, героїня шукає принца, лиходій шукає борщ, а глядач шукає сенс у цьому всьому. А сюжет? Він просто сидить і посміюється, бо знає, що все одно приведе всіх до одного фіналу: «і жили вони довго й щасливо... поки не почався сиквел».
 
Так вони і жили, дід та баба
 
Абсолютно нормальный вес, я 185 и выше 87 набрать не получается, всё в пузо идёт, поэтому стараюсь не набирать. Хоть и люблю пожрать больше чем секс 😆
Так ты ж не знаешь мой вес. Я говорю что забыл когда был 100кг. Я больше весом. До войны был даже больше чем 120 , по чуть-чуть худаю . Летом был 112 -113 кг.
Вот 100 было бы самое то что надо.
 
Забирай меня скорей увози за сто морей
 
Так вони і жили, дід та баба
Жили-были в Омске дед да баба. Дед, высокий и худой, всегда ходил в старенькой фуфайке и кепке. Он любил рыбачить на Иртыше, сидел с удочкой часами, и не важно, клюет или нет. Баба, пышная и бойкая, всегда в цветастом платке, целыми днями хлопотала по дому.
Однажды дед пошел на рыбалку, закинул удочку и вытащил... золотую рыбку! Рыбка говорит: "Отпусти меня, дедушка, любое твое желание исполню!" Дед подумал и попросил у рыбки, чтобы баба не ворчала, что он рыбу не приносит.
Вернулся дед домой, а баба как увидела, что он с пустыми руками, начала ворчать. А потом вдруг остановилась, улыбнулась и сказала: "Дедушка, пойдем-ка лучше пироги с капустой есть!" Дед удивился, а потом понял, что рыбка исполнила его желание, но немного по-своему. Ведь главное – не улов, а мир и покой в доме.
 
Так ты ж не знаешь мой вес. Я говорю что забыл когда был 100кг. Я больше весом. До войны был даже больше чем 120 , по чуть-чуть худаю . Летом был 112 -113 кг.
Вот 100 было бы самое то что надо.
Ты мощный!
 
Но поцелуев твоих мне мало я хочу что б ты мне дала
 
Забирай меня скорей увози за сто морей
Кричить дружина: «Забери мене хутчій,
За сотню тисяч доларів, за сотню тисяч миль!»
А чоловік сміється, бо знає він, що це
Лиш прохання про те, щоб сходити в кафе.
 
Кричить дружина: «Забери мене хутчій,
За сотню тисяч доларів, за сотню тисяч миль!»
А чоловік сміється, бо знає він, що це
Лиш прохання про те, щоб сходити в кафе.
Кахве кохве канхвета каклєта
 
Якось в котельні, де чад і пил,
Кочегар Петрович дрова носив,
А Іван, напарник, старий бурмило,
Все бурчав: “Іване, куди діло?”
“Не туди, Петровичу, а сюди,
Тут мені потрібні дрова худі,
Щоб вогонь палав, аж до стелі дістав,
А не чадив, як дідусь заспав.”
Але Петрович, душі простота,
Все кидав, як попало, бо вже втома,
І так кинув вугілля, аж іскри до стін,
Що аж Іван промовив: “Твою мать, Іван!”
Та Іван, наче хитрий лис,
Підійшов тихенько, взяв та й присів,
Та й підкинув дров, як справжній майстер,
Що аж Петрович промовив: “Ти, Іване, мастак!”
Так вони і працювали, і сварились,
І сміялись, і жартували, і мирились,
Бо кочегар – то не просто робота,
А покликання, і добра душа, і турбота.
Повідомлення об'єднано автоматично:

Вы хоть читаете?
 
Гайка пайка класно як в старі добрі часи
 
Так ты ж не знаешь мой вес. Я говорю что забыл когда был 100кг. Я больше весом. До войны был даже больше чем 120 , по чуть-чуть худаю . Летом был 112 -113 кг.
Вот 100 было бы самое то что надо.
Я говорю, что центнер абсолютно нормальный вес для такого роста.
 

Схожі теми

Назад
Зверху Знизу