В ТопКу (топовую курилку - флудилку со стаффом и баблом), конкурсы от 3 г., каждые 10 тыс сообщений = 100$
- Автор теми pinksyndicate
- Дата створення
Armageddon
Гуру
Гумореска про Паяльник
Придбав якось дід Панас, що був відомий на всю околицю як «електронний чарівник» (бо міг припаяти до купи навіть зламану дідову клюку, аби не купувати нову), новенький паяльник. Не простий, а з регулятором температури, індикатором та модним силіконовим шнуром.
Старий, ще радянський, згорів у нього якраз на ремонті телевізора в кума Івана. Той телевізор, до речі, Іван купив ще до розпаду СРСР, і він працював настільки справно, що Панас підозрював його в змові з комуністами.
— Ну, думаю, тепер я такий монстр електроніки, що сам Ілон Маск приїде в мене автограф брати! — сказав дід Панас сам собі, погладжуючи інструмент. — А цей, бач, який елегантний! Наче дівчина-модель серед своїх брутальних колег.
Розпалив він того красеня, поклав перед собою мідну дротинку, що світилася від сорому за свою простоту, і почав:
— Ну що, моя зіронько паяльна? Покажи, як ти вмієш!
Тільки-но він торкнувся жалом дроту, як звідти шугонув дим, що заповнив усю хату. Бабуся, що саме варила борщ, вибігла з кухні, хапаючись за серце:
— Панасе! Що горить?! Сусіди кажуть, що ти постійно щось «ладнаєш», але щоб уже й хату спалити?!
— Та то не пожежа, бабо! — відкашлявся дід, махаючи рукою. — То флюс! Я просто взяв забагато. Новий паяльник — нові стандарти задимлення! Це, можна сказати, димна завіса для концентрації інженера!
— Димна завіса? Це ти від мене тепер свої геніальні винаходи ховаєш? — обурилася баба.
Дід знову схилився над столом. Цього разу він намагався припаяти резистор до плати, що виглядала, наче карта світу, яку хтось довго гриз.
Ткнув раз — припій не ліг. Ткнув вдруге — припій розтікся, наче розплавлений сир на піці. Дід, добряче розлючений, почав крутити той регулятор температури, як кермо "Жигулів" на вибоїнах.
— Ти що, залізяко, з мене смієшся?! Я на тобі ціле покоління радіоприймачів полагодив, а ти якийсь мізерний резистор не можеш схопити?!
Він викрутив регулятор на максимум. Жало паяльника засвітилося, наче мініатюрне Сонце.
Тільки-но він знову торкнувся ним плати, як резистор випарувався. Просто "пшик!" — і нема. А на його місці залишилася охайна чорна дірочка.
Дід Панас підняв окуляри на лоба:
— От тобі й маєш! Це ж не паяльник, а лазерна гармата! Треба було ще на мінімальній температурі вчитися. Слабеньких не чіпай, а одразу спалюй до тла!
Бабуся з кухні тільки хитала головою:
— Кажу ж тобі, Панасе, візьми старий молоток! Він хоч не димить і не випаровує те, що ти півдня шукав у своїх старих коробках!
А дід Панас лише зітхнув, вимкнув свій «термоядерний» паяльник і пробурмотів:
— Ех, тепер, щоб полагодити телевізор Івана, мені потрібен не паяльник, а саперний набір... Або просто новий резистор. Ця високотехнологічна штука, здається, знає про фізику більше, ніж я.
Придбав якось дід Панас, що був відомий на всю околицю як «електронний чарівник» (бо міг припаяти до купи навіть зламану дідову клюку, аби не купувати нову), новенький паяльник. Не простий, а з регулятором температури, індикатором та модним силіконовим шнуром.
Старий, ще радянський, згорів у нього якраз на ремонті телевізора в кума Івана. Той телевізор, до речі, Іван купив ще до розпаду СРСР, і він працював настільки справно, що Панас підозрював його в змові з комуністами.
— Ну, думаю, тепер я такий монстр електроніки, що сам Ілон Маск приїде в мене автограф брати! — сказав дід Панас сам собі, погладжуючи інструмент. — А цей, бач, який елегантний! Наче дівчина-модель серед своїх брутальних колег.
Розпалив він того красеня, поклав перед собою мідну дротинку, що світилася від сорому за свою простоту, і почав:
— Ну що, моя зіронько паяльна? Покажи, як ти вмієш!
Тільки-но він торкнувся жалом дроту, як звідти шугонув дим, що заповнив усю хату. Бабуся, що саме варила борщ, вибігла з кухні, хапаючись за серце:
— Панасе! Що горить?! Сусіди кажуть, що ти постійно щось «ладнаєш», але щоб уже й хату спалити?!
— Та то не пожежа, бабо! — відкашлявся дід, махаючи рукою. — То флюс! Я просто взяв забагато. Новий паяльник — нові стандарти задимлення! Це, можна сказати, димна завіса для концентрації інженера!
— Димна завіса? Це ти від мене тепер свої геніальні винаходи ховаєш? — обурилася баба.
Дід знову схилився над столом. Цього разу він намагався припаяти резистор до плати, що виглядала, наче карта світу, яку хтось довго гриз.
Ткнув раз — припій не ліг. Ткнув вдруге — припій розтікся, наче розплавлений сир на піці. Дід, добряче розлючений, почав крутити той регулятор температури, як кермо "Жигулів" на вибоїнах.
— Ти що, залізяко, з мене смієшся?! Я на тобі ціле покоління радіоприймачів полагодив, а ти якийсь мізерний резистор не можеш схопити?!
Він викрутив регулятор на максимум. Жало паяльника засвітилося, наче мініатюрне Сонце.
Тільки-но він знову торкнувся ним плати, як резистор випарувався. Просто "пшик!" — і нема. А на його місці залишилася охайна чорна дірочка.
Дід Панас підняв окуляри на лоба:
— От тобі й маєш! Це ж не паяльник, а лазерна гармата! Треба було ще на мінімальній температурі вчитися. Слабеньких не чіпай, а одразу спалюй до тла!
Бабуся з кухні тільки хитала головою:
— Кажу ж тобі, Панасе, візьми старий молоток! Він хоч не димить і не випаровує те, що ти півдня шукав у своїх старих коробках!
А дід Панас лише зітхнув, вимкнув свій «термоядерний» паяльник і пробурмотів:
— Ех, тепер, щоб полагодити телевізор Івана, мені потрібен не паяльник, а саперний набір... Або просто новий резистор. Ця високотехнологічна штука, здається, знає про фізику більше, ніж я.
Armageddon
Гуру
Пропалена Фуфайка
Ох і Сашко! Ну такий вже майстер –
Він як береться щось паять, то хоч тікай!
Бо в нього все іскрить, димить, і страшно аж до тря́су,
Але ж робота мусить бути, так і знай!
Одного разу сів він старий телевізор
Ладнать, що аж пилюкою обріс.
Фуфайка, звісно, – бо на дворі ж мороз! –
На ньому, як на троні, гордо вісить.
Він той Паяльник розігрів, аж дим іде,
Сяє, мов зірка! Сашко ж – весь у ділах.
Аж тут дрібненька деталька втіче
І покотиться швиденько по столах.
Сашко як шугонув за нею, мов стріла,
А паяльник – гострий, як зміїний зуб –
Він на фуфайці, що лежала, випалив
Таку діру, що аж пройняв його озноб!
Почув він запах: горілим, а потім ватою,
Та й думає: «Ого, яка в мене копоть!».
Повернувсь, а там… Вогненна квітка
На його сірій, старенькій, фуфайці цвіте!
Діра така – що кулак туди пролізе!
Аж вугілля чорне по краях.
Він схопивсь, махнув рукою, наче висвіт
Зловити хотів, щоб зник цей страх!
Жінка як глянула: «Ох, ти ж мій електрик!
Ти що, збираєшся у ній на бал?
Тепер ти бомж, а не майстер-чарівник!
Там дірка, а не просто провал!
Це ж батьківська фуфайка, ти забув?!
Їй сто років і то була нова!
Тепер же ти її на решето перетворив!»
І в Сашка відразу ж заболіла голова.
Він дивиться на дірку, чухає потилицю:
«Ну що ж, нічого, зашию я її!
Я ж не якийсь там безрукий лінивець!»
А жінка каже: «Ти заший собі!»
Тепер сидить Сашко, такий сумний, як ніч,
І латкає ту дірку товстою ниткою.
І кожен раз, як бере до рук паяльник,
Він згадує фуфайку ту, пропалену вщент!
Мораль: Коли паяєш, майстра милий друже,
Тримай паяльник, а не річ – в руках!
Бо фуфайку ти можеш і пожарить,
І мати потім сльози у очах!
Ох і Сашко! Ну такий вже майстер –
Він як береться щось паять, то хоч тікай!
Бо в нього все іскрить, димить, і страшно аж до тря́су,
Але ж робота мусить бути, так і знай!
Одного разу сів він старий телевізор
Ладнать, що аж пилюкою обріс.
Фуфайка, звісно, – бо на дворі ж мороз! –
На ньому, як на троні, гордо вісить.
Він той Паяльник розігрів, аж дим іде,
Сяє, мов зірка! Сашко ж – весь у ділах.
Аж тут дрібненька деталька втіче
І покотиться швиденько по столах.
Сашко як шугонув за нею, мов стріла,
А паяльник – гострий, як зміїний зуб –
Він на фуфайці, що лежала, випалив
Таку діру, що аж пройняв його озноб!
Почув він запах: горілим, а потім ватою,
Та й думає: «Ого, яка в мене копоть!».
Повернувсь, а там… Вогненна квітка
На його сірій, старенькій, фуфайці цвіте!
Діра така – що кулак туди пролізе!
Аж вугілля чорне по краях.
Він схопивсь, махнув рукою, наче висвіт
Зловити хотів, щоб зник цей страх!
Жінка як глянула: «Ох, ти ж мій електрик!
Ти що, збираєшся у ній на бал?
Тепер ти бомж, а не майстер-чарівник!
Там дірка, а не просто провал!
Це ж батьківська фуфайка, ти забув?!
Їй сто років і то була нова!
Тепер же ти її на решето перетворив!»
І в Сашка відразу ж заболіла голова.
Він дивиться на дірку, чухає потилицю:
«Ну що ж, нічого, зашию я її!
Я ж не якийсь там безрукий лінивець!»
А жінка каже: «Ти заший собі!»
Тепер сидить Сашко, такий сумний, як ніч,
І латкає ту дірку товстою ниткою.
І кожен раз, як бере до рук паяльник,
Він згадує фуфайку ту, пропалену вщент!
Мораль: Коли паяєш, майстра милий друже,
Тримай паяльник, а не річ – в руках!
Бо фуфайку ти можеш і пожарить,
І мати потім сльози у очах!
PentaGramma
Гуру
Доброго ранку шановне товариство
Armageddon
Гуру
$$$$$## Газове Королівство
Сидить Путін у Кремлі, потирає руки:
"От тепер всі європейці матимуть мені муки!
Закручу вентиль — нехай мерзнуть, скавчать,
А я собі буду в теплесенькій хаті спать!"
А тут газ йому й шепоче, тоненьким голоском:
"Володимире, не годиться, станеш посміховиськом!
Я ж не твій, я — під землею, мільйони років спав,
Тепер вийшов на світ Божий, щоб людей зігрівав!"
Путін хмуриться, надувся, як той індик:
"Тихіше будь! Ти — мій! Це мій політичний шик!
Хто платив за твої труби? Хто тебе качав?
Тепер, слухай, що я скажу, бо інакше..." — тут він замовчав.
Бо почув крізь стіни Кремля, крізь подвійні шиби,
Як Європа сміється, "дякує" за "гриби".
"Ми, — кричать, — не замерзнемо, знайшли інші шляхи!
Твій "газовий шантаж" тепер — лише смішні пшики!"
А газ усміхнувся, вирвався з труби,
І полетів до сонця, до щасливої доби.
Залишився Путін сам, з порожньою трубою,
І тільки вітер свище, як "гумореска" над добою.
Мораль:
Хто думав, що на газі збудує свою владу,
Той залишився сам, без грошей і без ради.
Бо людський дух сильніший, ніж будь-який той газ,
І жадібність завжди програє, це знають всі не раз!
***$$$$$
Сидить Путін у Кремлі, потирає руки:
"От тепер всі європейці матимуть мені муки!
Закручу вентиль — нехай мерзнуть, скавчать,
А я собі буду в теплесенькій хаті спать!"
А тут газ йому й шепоче, тоненьким голоском:
"Володимире, не годиться, станеш посміховиськом!
Я ж не твій, я — під землею, мільйони років спав,
Тепер вийшов на світ Божий, щоб людей зігрівав!"
Путін хмуриться, надувся, як той індик:
"Тихіше будь! Ти — мій! Це мій політичний шик!
Хто платив за твої труби? Хто тебе качав?
Тепер, слухай, що я скажу, бо інакше..." — тут він замовчав.
Бо почув крізь стіни Кремля, крізь подвійні шиби,
Як Європа сміється, "дякує" за "гриби".
"Ми, — кричать, — не замерзнемо, знайшли інші шляхи!
Твій "газовий шантаж" тепер — лише смішні пшики!"
А газ усміхнувся, вирвався з труби,
І полетів до сонця, до щасливої доби.
Залишився Путін сам, з порожньою трубою,
І тільки вітер свище, як "гумореска" над добою.
Мораль:
Хто думав, що на газі збудує свою владу,
Той залишився сам, без грошей і без ради.
Бо людський дух сильніший, ніж будь-який той газ,
І жадібність завжди програє, це знають всі не раз!
***$$$$$
PentaGramma
Гуру
вова пукин и вова зелецкий два долбоеба
Вообще похуй∄
Гуру
PentaGramma
Гуру
Маленькие деревушки Виллариба и Виллабаджо
qwecursedead
Гуру
ДоброгоДоброе утро
Вообще похуй∄
Гуру
Рикардо Виллалобос
Armageddon
Гуру
Велариба и Велобаджа
В стороне от больших дорог, где тихо шумит сосна,
Приютились две деревни, как из сказочного сна.
Одна зовётся Велариба, другая – Велобаджа,
И у каждой своя судьба, своя особая межа.
Велариба смотрит в небо, где плывут облака,
Там всегда поют рыбалки, течёт прозрачная река.
Домики белы, как чайки, у причала в ряд стоят,
Свежим ветром с моря пахнет, волны ласково шумят.
Там плетут из ивы сети, и под солнцем сушат их,
И рыбак, поймавший рыбу, самый радостный из них.
А Велобаджа в низине, средь зелёных, тучных трав,
Где неспешно пастухи пасут своих овец и коров.
Там поля, сады и пашни, мастер на все руки – ткач,
Там звучит весёлый гомон, и разносится у баб.
Велобаджа чтит дорогу, где скрипят колёса фур,
И куда ни кинешь взор – всюду сила пахотных культур.
Между ними – поле с рожью, тишина и долгий путь,
Но не дать им разлучиться, и ни в чём не упрекнуть.
Обменялись они счастьем, гость всегда в почёте там:
Рыбаки везут уловы, а Баджа – сыр и хлеб к столам.
Две деревни – два характера, две души земли родной,
Велариба и Велобаджа - вместе крепкою стеной.
Пусть года летят, как птицы, и меняется пейзаж,
Но хранят они преданья и народный свой багаж.
Что ж, какой образ тебе ближе — морская Велариба или земледельческая Велобаджа?
Вообще похуй∄
Гуру
Сегодня отмечается День пива на работе 
В этот день каждый может позволить себе ёбнуть пивка прямо на работе, без каких-либо последствий.
В этот день каждый может позволить себе ёбнуть пивка прямо на работе, без каких-либо последствий.
qwecursedead
Гуру
Блять а мне бетон принимсть какое пивоСегодня отмечается День пива на работе
В этот день каждый может позволить себе ёбнуть пивка прямо на работе, без каких-либо последствий.
PentaGramma
Гуру
А едет катится занижена приора а в ней братва цыганского народа
Вообще похуй∄
Гуру
Раб привычек
PentaGramma
Гуру
Мак Дональдс
Вообще похуй∄
Гуру
Братья Менендес
PentaGramma
Гуру
Сестры Вачовски)
Схожі теми
- Закрита
- Важлива
