В ТопКу (топовую курилку - флудилку со стаффом и баблом), конкурсы от 3 г., каждые 10 тыс сообщений = 100$

Бозон Хиггса
 
Прекращай суржиком писать.
Пиши в одном сообщении на одном каком-то языке.
Продолжаем дальше !
Чи продовжуємо далі !
Гаразд, ось вірш:
На покручених стежках мови,
Де змішались потоки віків,
Блукає душа, шукаючи схову
Від чужинських, незграбних слів.
Суржик — це не мова, а лише тінь,
Що спотворює велич і міць,
Руйнує культури квітучу зелень,
Закриваючи сонце від лиць.
Прекращай суржиком писати,
Відкинь цю ганебну звичку,
Хай чиста, мов роса, розквітати
Мова наша буде в одвічну нічку.
Кожне слово, мов перлина, сяє,
Кожна фраза — мов пісня дзвінка,
Кожен звук до глибини проймає,
Бо це мова наших дідів-батька.
Не паплюж її, не змішуй з брудом,
Не каліч її чужим словом,
Бо вона — це наша гордість, наш чудо,
Наше серце, прожите у слові.
Відродися, душе, з попелу сумнівів,
Відкинь все чуже, наносне,
І пиши, співай, твори в повні,
Лиш українською — мовою росною.
Бо в ній — сила, в ній — правда, в ній — воля,
В ній — дух нескорений, незламний,
Тож пиши українською, доля
Дарує тобі цей дар незрівнянний.
Прекращай суржиком писати,
Відродися для мови святої,
Щоб нащадки могли шанувати
Дар цей великий, дарований долею.
І хай лине по світу луна,
Про красу і велич мови,
Нехай кожна людина зна,
Що українська — це скарб віковий.
 
Чисто кровь куснули солевого нарка — и тут Остапа понесло!
 
Ля, ваши стихи это такой кринж ребят, хахахаха пиздасьйон
 
Подобається наблюдати
 
Ля, ваши стихи это такой кринж ребят, хахахаха пиздасьйон
В словах не ищу я признанья,
И пусть не по нраву мой слог.
Пишу, как дышу, без терзаний,
Лишь сердце подскажет, что смог.
Быть может, и кринж, ну и что же?
Зато это искренний крик.
И если затронуло, может,
Мой стих не напрасно возник.
 
Поэзия будки
 
Шо дальше?
 
На окне замерзшем, тонкий глазок
Рисовал узоры зимний ветерок.
Словно кружевное диво, чудо-нить,
Так хотелось этот миг остановить.
Но мороз крепчает, щиплет до костей,
И соль на дороге блестит для саней.
В воздухе витает снежная пора,
Время для уюта, теплого добра.
В кружке чай остывший, горьковатый вкус,
На щеке слезинка, как алмазный груз.
Воспоминаний рой, грусть и лёгкий вздох,
Тихий-тихий вечер, словно между строк.
И глядит в окошко маленький глазок,
Видит, как снежинка падает в песок.
Не песок, а снежный пух, белый, нежный плед,
Укрывает землю, гасит звёздный свет.
А на сердце горечь, словно соль морская,
Но надежда теплится, в душах не стихая.
Что весна наступит, растопит печаль,
И заглянет солнце в синюю даль.
 

Схожі теми

Назад
Зверху Знизу