Сидить маленька дівчинка у пісочниці, плюшевого ведмедика мордує: Вчепилася йому за вухо, тягне-тягне, дере-дере, нарешті відриває і жбурляє подалі. Потім хапає за ногу, дере-дере, тужиться-тужиться, врешті вириває з корнем і викидує нафіг. Хапається за голову ведмедика і починає дерти... Тут підходить такий собі дядечка (a la Кучма) і запитує:
— А ти що ж це, дівчинко, тварин, та-скать, не любиш?
— (дивиться на нього) Та я і людей то (смик... смик...) не дуже...
— А ти що ж це, дівчинко, тварин, та-скать, не любиш?
— (дивиться на нього) Та я і людей то (смик... смик...) не дуже...