Ł₳ßℝℂ - Sekta Lab (открывается при помощи VPN)
Регистрация с домена protonmail временно не работает, извините за неудобства.
В ТопКу (топовую курилку - флудилку со стаффом и баблом), конкурсы от 3 г., каждые 10 тыс сообщений = 100$
- Автор теми pinksyndicate
- Дата створення
Barrabas
Посвященный
- Копчену і сирокопчену ковбасу, сир краще тримати в пергаменті.
- Готові страви – у харчових контейнерах із кришкою.
- Нарізки краще покривати фольгою.
- Фрукти та овочі – бажано тримати на антибактеріальних килимках або в спеціальних дерев’яних ємностях.
- Молоко після відкриття тетрапака – переливати в скляну банку.
- Будь-які відкриті заводські консерви – одразу перекладати в харчовий контейнер або скляний посуд.
- Зелень – можна тримати в щільно закритій ємності або хоча б у склянці з холодною водою.
Barrabas
Посвященный
Були собі дід і баба, була в них курочка ряба. Знесла курочка яєчко. Дід бив, не розбив, баба била, не розбила. Положили вони яєчко на поличку.
Бігла мишку, хвостиком зачепила і яєчко розбила. Дід плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче:
– Не плач, діду, не плач, бабо, я знесу ще вам яєчко, не просте, а золоте.
Ось і казочці кінець, а хто слухав – молодець.
Бігла мишку, хвостиком зачепила і яєчко розбила. Дід плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче:
– Не плач, діду, не плач, бабо, я знесу ще вам яєчко, не просте, а золоте.
Ось і казочці кінець, а хто слухав – молодець.
Barrabas
Посвященный
andrik1488
Конфуций
Це пізда. КАРАБАС накинув інфи уже на всі випадки життя блять
Barrabas
Посвященный
Був бідний чоловік. Пішов він до чорта та й каже:
– На десять літ дай мені багатство, а я через десять літ дам тобі свою душу.
І дав чорт тому бідному велике багатство. Мав він, що хотів, і рахунку в грошах не знав.
Минуло дев’ять років. На десятий рік почав той чоловік думати: «Треба ж дати чортові душу». І не хочеться дати. Іде він одного разу дорогою. І такий смутний. Та й здибається із бабою. Баба питає:
– Іване, чого ти смутний? Таке багатство маєш і смутний?
– Я уклав із чортом договір на десять літ, уже підходить строк віддати чортові душу.
– Іване, – каже баба, – що даси, як я викуплю тебе від чорта?
– Бабусю, дам, що схочете, – каже Іван. А баба йому:
– Даси корову і грошей, скільки зможу взяти в дві руки?
– Дам, бабусю.
– На десять літ дай мені багатство, а я через десять літ дам тобі свою душу.
І дав чорт тому бідному велике багатство. Мав він, що хотів, і рахунку в грошах не знав.
Минуло дев’ять років. На десятий рік почав той чоловік думати: «Треба ж дати чортові душу». І не хочеться дати. Іде він одного разу дорогою. І такий смутний. Та й здибається із бабою. Баба питає:
– Іване, чого ти смутний? Таке багатство маєш і смутний?
– Я уклав із чортом договір на десять літ, уже підходить строк віддати чортові душу.
– Іване, – каже баба, – що даси, як я викуплю тебе від чорта?
– Бабусю, дам, що схочете, – каже Іван. А баба йому:
– Даси корову і грошей, скільки зможу взяти в дві руки?
– Дам, бабусю.
Це жесть я ніколи не розумів такого якогось такого
Barrabas
Посвященный
Баба й каже:
– Бери мішок пір’я, розстели по землі і фарбуй, щоб різні кольори були: чорний, зелений, червоний, синій, жовтий. А я прийду до тебе і скажу, що робити з тим пір’ям.
Так він і зробив. Пофарбував пір’я і жде бабу. А баба приходить до нього, скидає з себе сорочки та й каже:
– Масти мене медом.
Він помастив її медом.
– Тепер ліпи на мене, – каже, – пір’я.
І він обліпив бабу пір’ям. А вона каже:
– Веди мене на те місце, де маєш віддати чортові душу.
Привів її туди чоловік, а баба вилізла на деревину.
– Кажи чортові, най угадає, що я за птаха. Як угадає, то візьме душу, а як не вгадає, то не має права взяти.
Прийшов чорт. Дивиться, дивиться і не може сказати, що то за птаха на дереві сидить. Та бере лізе до баби. Обдивляється її кругом і не може розібрати, де голова в тої птахи, де крила, а де хвіст, бо вона вся в пір’ї і вся кругла. Баба як струснулася, чорт налякався і скочив на землю. Каже чоловікові:
– Маєш щастя. Відколи живу, не бачив такої птахи. Бери свою птаху, іди додому і живи до смерті.
Взяв чоловік бабу додому, обчистив її від пір’я, помив і дав корову й грошей, скільки в дві руки взяти могла.
І жив той чоловік у добрі до самої смерті.
– Бери мішок пір’я, розстели по землі і фарбуй, щоб різні кольори були: чорний, зелений, червоний, синій, жовтий. А я прийду до тебе і скажу, що робити з тим пір’ям.
Так він і зробив. Пофарбував пір’я і жде бабу. А баба приходить до нього, скидає з себе сорочки та й каже:
– Масти мене медом.
Він помастив її медом.
– Тепер ліпи на мене, – каже, – пір’я.
І він обліпив бабу пір’ям. А вона каже:
– Веди мене на те місце, де маєш віддати чортові душу.
Привів її туди чоловік, а баба вилізла на деревину.
– Кажи чортові, най угадає, що я за птаха. Як угадає, то візьме душу, а як не вгадає, то не має права взяти.
Прийшов чорт. Дивиться, дивиться і не може сказати, що то за птаха на дереві сидить. Та бере лізе до баби. Обдивляється її кругом і не може розібрати, де голова в тої птахи, де крила, а де хвіст, бо вона вся в пір’ї і вся кругла. Баба як струснулася, чорт налякався і скочив на землю. Каже чоловікові:
– Маєш щастя. Відколи живу, не бачив такої птахи. Бери свою птаху, іди додому і живи до смерті.
Взяв чоловік бабу додому, обчистив її від пір’я, помив і дав корову й грошей, скільки в дві руки взяти могла.
І жив той чоловік у добрі до самої смерті.
Alexliproll
Посвященный
Barrabas
Посвященный
Дикі бджоли мали гніздо в дуплавім дереві. Довідавшись о тім медвідь і надіючись на свою силу, приходить до них і каже:
– Ви дрібні і слабі сотворіння! Дайте мені ваш мед, бо інакше дерево виверну, мед з’їм, а вас видушу!
– Добре, – кажуть бджоли, – пробуй; якщо даш нам раду, ми піддамося.
Медведя розгнівала така відвага бджіл, вткнув він голову свою в дерево і висунув язик по мед, но нараз учув такий біль, що і за свою силу забув, бо бджоли в язик, уха, ніс накололи його боляче своїми жалами, а він, утікаючи, не слухав, як бджоли кликали за ним:
– Пам’ятай, що і малі сотворіння вміють боронитись!
Тут така наука: навіть малими, але згуртованими силами можна багато доброго зробити і від ворогів оборонитись.
– Ви дрібні і слабі сотворіння! Дайте мені ваш мед, бо інакше дерево виверну, мед з’їм, а вас видушу!
– Добре, – кажуть бджоли, – пробуй; якщо даш нам раду, ми піддамося.
Медведя розгнівала така відвага бджіл, вткнув він голову свою в дерево і висунув язик по мед, но нараз учув такий біль, що і за свою силу забув, бо бджоли в язик, уха, ніс накололи його боляче своїми жалами, а він, утікаючи, не слухав, як бджоли кликали за ним:
– Пам’ятай, що і малі сотворіння вміють боронитись!
Тут така наука: навіть малими, але згуртованими силами можна багато доброго зробити і від ворогів оборонитись.
Barrabas
Посвященный
Дмитрик прокинувся від ароматного запаху їжі та блискавкою опинився на кухні. На столі його чекала тарілочка тепленьких ажурних млинців, складених конвертиками та прикрашених ягідками малини.
– Ням-ням. Смакотааа, – привітався з млинцями Дмитрик.
Коли тарілка спорожніла, хлопчик зразу скочив зі стільця і побіг збиратися до школи.
Бабуся сумно зітхнула та тихо промовила:
– Ні тобі "доброго ранку", ні тобі "дякую", ні тобі "до побачення".
На математиці Дмитрик виявив, що забув циркуль, тому він вирішив попросити його в сусідки по парті Аліси:
– Дай мені, бу...Бу...Бууу...
Він став кольору стиглої полуниці від напруження, але слово "будь ласка" в нього ніяк не виходило.
– Дай мені циркуль! – неочікувано для себе вигукнув на весь клас Дмитрик.
Аліса зробила круглі очі від здивування та все ж таки простягла циркуль неввічливому однокласнику.
На перерві дівчинка відтанула та пригостила Дмитрика шоколадним батончиком. Але "дякую" так само в нього не вийшло.
Тож Аліса подумала, що Дмитрик глузує над нею, та дуже образилася.
Додому хлопчик повернувся сумний, як дощова хмаринка, і майже ні з ким не розмовляв. Він так і не зрозумів, чому від нього повтікали ввічливі слова.
Вночі в його сон завітала фея Дяка Будьласківна. Вона дорікнула Дмитрику, що вчора він був нечемним з бабусею – не привітався, не подякував за сніданок та не попрощався. Дмитрик пригадав той ранок, і йому стало соромно. Тоді фея ввічливості нахилилася над його вухом та прошепотіла спосіб, як виправити цю прикру ситуацію.
Рано-вранці бабуся прокинулася від грюкання, що лунало з кухні, та поспішила на перевірку своїх володінь. Дмитрик у фартушку стояв коло плити. Він усміхнувся та простягнув бабусі повну тарілочку оладок щедро политих медом.
– Ням-ням. Смакотааа, – привітався з млинцями Дмитрик.
Коли тарілка спорожніла, хлопчик зразу скочив зі стільця і побіг збиратися до школи.
Бабуся сумно зітхнула та тихо промовила:
– Ні тобі "доброго ранку", ні тобі "дякую", ні тобі "до побачення".
На математиці Дмитрик виявив, що забув циркуль, тому він вирішив попросити його в сусідки по парті Аліси:
– Дай мені, бу...Бу...Бууу...
Повідомлення об'єднано автоматично:
Він став кольору стиглої полуниці від напруження, але слово "будь ласка" в нього ніяк не виходило.
– Дай мені циркуль! – неочікувано для себе вигукнув на весь клас Дмитрик.
Аліса зробила круглі очі від здивування та все ж таки простягла циркуль неввічливому однокласнику.
На перерві дівчинка відтанула та пригостила Дмитрика шоколадним батончиком. Але "дякую" так само в нього не вийшло.
Тож Аліса подумала, що Дмитрик глузує над нею, та дуже образилася.
Додому хлопчик повернувся сумний, як дощова хмаринка, і майже ні з ким не розмовляв. Він так і не зрозумів, чому від нього повтікали ввічливі слова.
Вночі в його сон завітала фея Дяка Будьласківна. Вона дорікнула Дмитрику, що вчора він був нечемним з бабусею – не привітався, не подякував за сніданок та не попрощався. Дмитрик пригадав той ранок, і йому стало соромно. Тоді фея ввічливості нахилилася над його вухом та прошепотіла спосіб, як виправити цю прикру ситуацію.
Рано-вранці бабуся прокинулася від грюкання, що лунало з кухні, та поспішила на перевірку своїх володінь. Дмитрик у фартушку стояв коло плити. Він усміхнувся та простягнув бабусі повну тарілочку оладок щедро политих медом.
Barrabas
Посвященный
– Доброго раночку, бабусенько. А я вже нам сніданок начаклував.
– Ооо, ґречно дякую, як це несподівано і приємно!
– Вибач, що вчора я був нечемним. Більше таке не повториться.
Бабуся обійняла онука та стерла борошно з його щоки.
Дмитрик радів, адже бабуся пробачила його, а ввічливі слова повернулися і вимовлялися легко.
У гарному настрої бабуся та онук поснідали смачними оладками, рецепт яких Дмитрику уві сні нашепотіла фея ввічливості.
У школі хлопчик попросив вибачення і в Аліси й пригостив дівчинку оладками власного приготування.
Більше від Дмитрика ввічливі слова не тікали, ще й нові додалися. Тож Дяка Будьласківна із задоволенням спостерігала, яким чемним став її учень.
– Ооо, ґречно дякую, як це несподівано і приємно!
– Вибач, що вчора я був нечемним. Більше таке не повториться.
Бабуся обійняла онука та стерла борошно з його щоки.
Дмитрик радів, адже бабуся пробачила його, а ввічливі слова повернулися і вимовлялися легко.
У гарному настрої бабуся та онук поснідали смачними оладками, рецепт яких Дмитрику уві сні нашепотіла фея ввічливості.
У школі хлопчик попросив вибачення і в Аліси й пригостив дівчинку оладками власного приготування.
Більше від Дмитрика ввічливі слова не тікали, ще й нові додалися. Тож Дяка Будьласківна із задоволенням спостерігала, яким чемним став її учень.
Схожі теми
- Закрита
- Закрита
- Закрита
