NoNameKiller
Гуру
Шоп: Oracle
Сапорт: Oracle Supp
Тестер: м/35+/78
Толер: середній
Речовина і вага: пи ви пи 0.5г
КроСсс: 1 г пи ви пи за 6 годин до..
Місце: квартира в багатоповерхівці, 2 години ночі, я і коти.
Настрій: роздратування, апатія, неусвідомлене бажання втекти від себе
Речовина: альфа-PVP (близько 500 мг), вжито інтраназально в кілька підходів за ніч
Мета: “перекрити все” зПРОБувати!
Стан: досвідчений , але вже на межі зриву
0:00 — початок кінця
Який вже грам майже закінчився, я вже і не підрахувати у цьому Треп-Щіт моему марафону тунельності... і залишилась... півка яку мені люб'язно погодився надати Oracle Supp і яку я напередодні успішно зняв. Я просто перестаю рахувати, тіло вже не слухається. Це не енергія — це одержимість. Все починається так само — широка увага, пришвидшений пульс, нескінченна внутрішня активність. Але вже без ейфорії. Мені холодно, попри +23 в кімнаті. Губи сухі. М’язи напружені. Пальці крутяться навколо телефона, пульта, склянки. Я не знаю, що шукати, але не можу зупинитись.
0:40 — Тінь на стелі
Сиджу в кутку. Світло телевізора мерехтить. У кожному шумі чую чиїсь кроки. Камери спостереження — точно є в кімнаті. Мене моніторять. В очах усе двоїться. У голові голос:
“Вони йдуть. Швидко, шифруй усе. Спали SIM-карту.”
Я намагаюсь відключити Wi-Fi на роутері, викручую антену. Розумію, що це — маячня, але параноя сильніша за логіку.
2:00 — Дзеркало душі
Підходжу до дзеркала. Дивлюся в очі. Порожнеча. Я ніби себе не впізнаю.
“Це не ти. Ти вже не тут.”
Починаю говорити з відображенням. Воно відповідає. Шепоче. Я сміюся — потім плачу. Потім знову сміюся. Втрачаю часову прив’язку. Чую дитячий сміх — але я живу сам.
3:30 — Тіло здається
Серце б’ється, як скажене. Піт тече спиною. Випив літр води — тіло нічого не вбирає. Сиджу голий на підлозі, дихаю важко. В голові думка:
“Ти передознувся. Це все.”
Але руки тягнуться за новою доріжкою. Я не можу зупинитися. Вже немає задоволення — тільки рефлекс. Я не живу — я виконую наказ хімії.
5:00 — Повільне повернення до себе
Залишається жахливий післясмак. Організм не функціонує. Ні сну, ні їжі. Лише порожня оболонка, виснажена до краю. На серці — гіркий осад. У голові — гул. Душа мовчить. Я не знаю, чи я ще існую.
Висновок:
0.5 г на марафон тривалістю в рік — це не "сильний досвід". Це руйнування. Це знеособлення, галюцинації, психоз, повна втрата контролю. Якщо це "пошук себе" — то лише для того, щоб знайти свою руїну. Найстрашніше — коли хочеш зупинитися, але вже не можеш...
Оцінки:
Якість: 8/10
Сапорт і логістика: 8/10
Пам’ятай: якщо ти читаєш це і відчуваєш щось знайоме — будь ласка, поговори з кимось. Навіть якщо соромно, навіть якщо здається, що пізно. Не пізно!!!!
Сапорт: Oracle Supp
Тестер: м/35+/78
Толер: середній
Речовина і вага: пи ви пи 0.5г
КроСсс: 1 г пи ви пи за 6 годин до..
Місце: квартира в багатоповерхівці, 2 години ночі, я і коти.
Настрій: роздратування, апатія, неусвідомлене бажання втекти від себе
Речовина: альфа-PVP (близько 500 мг), вжито інтраназально в кілька підходів за ніч
Мета: “перекрити все” зПРОБувати!
Стан: досвідчений , але вже на межі зриву
0:00 — початок кінця
Який вже грам майже закінчився, я вже і не підрахувати у цьому Треп-Щіт моему марафону тунельності... і залишилась... півка яку мені люб'язно погодився надати Oracle Supp і яку я напередодні успішно зняв. Я просто перестаю рахувати, тіло вже не слухається. Це не енергія — це одержимість. Все починається так само — широка увага, пришвидшений пульс, нескінченна внутрішня активність. Але вже без ейфорії. Мені холодно, попри +23 в кімнаті. Губи сухі. М’язи напружені. Пальці крутяться навколо телефона, пульта, склянки. Я не знаю, що шукати, але не можу зупинитись.
0:40 — Тінь на стелі
Сиджу в кутку. Світло телевізора мерехтить. У кожному шумі чую чиїсь кроки. Камери спостереження — точно є в кімнаті. Мене моніторять. В очах усе двоїться. У голові голос:
“Вони йдуть. Швидко, шифруй усе. Спали SIM-карту.”
Я намагаюсь відключити Wi-Fi на роутері, викручую антену. Розумію, що це — маячня, але параноя сильніша за логіку.
2:00 — Дзеркало душі
Підходжу до дзеркала. Дивлюся в очі. Порожнеча. Я ніби себе не впізнаю.
“Це не ти. Ти вже не тут.”
Починаю говорити з відображенням. Воно відповідає. Шепоче. Я сміюся — потім плачу. Потім знову сміюся. Втрачаю часову прив’язку. Чую дитячий сміх — але я живу сам.
3:30 — Тіло здається
Серце б’ється, як скажене. Піт тече спиною. Випив літр води — тіло нічого не вбирає. Сиджу голий на підлозі, дихаю важко. В голові думка:
“Ти передознувся. Це все.”
Але руки тягнуться за новою доріжкою. Я не можу зупинитися. Вже немає задоволення — тільки рефлекс. Я не живу — я виконую наказ хімії.
5:00 — Повільне повернення до себе
Залишається жахливий післясмак. Організм не функціонує. Ні сну, ні їжі. Лише порожня оболонка, виснажена до краю. На серці — гіркий осад. У голові — гул. Душа мовчить. Я не знаю, чи я ще існую.
Висновок:
0.5 г на марафон тривалістю в рік — це не "сильний досвід". Це руйнування. Це знеособлення, галюцинації, психоз, повна втрата контролю. Якщо це "пошук себе" — то лише для того, щоб знайти свою руїну. Найстрашніше — коли хочеш зупинитися, але вже не можеш...
Оцінки:
Якість: 8/10
Сапорт і логістика: 8/10
Пам’ятай: якщо ти читаєш це і відчуваєш щось знайоме — будь ласка, поговори з кимось. Навіть якщо соромно, навіть якщо здається, що пізно. Не пізно!!!!
.png "Troll (110) :troll-(110):")