Магазин: Kiss My Acid
Заявлена кількість: 250мкг
Вигляд: білі марки з одностороннім принтом
Тестер: М 30/180/90
Толер: останній раз кидав кислоту 5 місяців назад
Кростолер: прегабалін та алкоголь за 72 години до тріпу, ложка кратому за 4 години до тріпу
Одного прекрасного дня вирішив по приколу чекнути чи є якісь проби, не очікуючи успіху. Бачу Кісс Май Ейсід тільки но розмістив повідомлення про набір для проб нових марок кислоти з цілими 250мкг на одній марці! Воу! Пишу в пп оператору і о чудо, є місце, я записаний! Вау))
Через декілька днів оператор скинув номер ТТН, при чому посилка вже була у відділенні, але оскільки я чекнув пп лише ввечері, то забирати пішов на наступний день.
На пошті вийшла заминка, оскільки вирішив зекономити на сімці, взяв лайфселл за 50грн. В результаті смс з кодом не приходила, поки не активував номер закинувши 150грн. Хех, зекономив. Хоча чомусь смска про те, що посилка на відділенні - отримав і без активації. Но то таке.
Забрав, прийшов додому - відразу розпакував. Стелс - робочий, нічого особливого, але питань до нього немає. Дістав завітний запакований в вакуум зіплок з 4-ма картонками. Воу! Я думав, проби - 4 марки всього, а тут мені одному чотири. Я був дуже розчулений))
Відразу проводити пробу - був не варік. Потрібно було підготуватись. Як мінімум - зробити перерву з прегабаліном. Бо одного разу закинув марку безпосередньо під дією прегі і всрав марку на відсотків 85. Цього разу вирішую, що хоча б пару днів перерви має бути + намічалась п’янка на днях і я не хотів тріпувати перед цим. Вирішив через пару днів.
І так дійшло до того, що на 7-ий день, через пару днів після прегабаліну (кумари одноденні проживши і переживши) і алкоголю я гонимий побоюванням отримати чайку зрозумів, що відтягувати немає куди. Чесно, якби купив - я міг би тягнути ще довше. Останнім часом дуже довго збираюсь щоб наважитись на подорож.
Отже. За декілька годин до часу Х я поїв, закинувся кратомом, встиг проспатись півгодини і ближче до півночі розумію, що час прийшов.
0:00
Відділяю марку від інших, дістаю з зіплока і кидаю. Читав, що багато хто практикує сублінгвальний метод, але мене і пероральний ніколи не підводив. До того ж цього разу сублінгвально і не вийшло би - марка якась дивна, розтає буквально в роті за хвилини дві. Цікава технологія. І набагато зручніша, ніж коли картонка ледь не кусок фанери товщиною))
Вмикаю на час входу - органні роботи Й. С. Баха. Чудовий вибір! Зазвичай відразу вибиваюсь на якийсь гоа транс або в тишині. Але Бах - підходить ідеально.
Сижу, чекаю. Через деякі інтервали починаю вловлювати якісь нові сприйняття у послідовності аккордів і звуках органу. Паралельно легенько розминаю тіло, розтягуюсь, розворушую м’язи. Відчувається, поки що легенька, необхідність це зробити, щоб дати можливість кислоті проникнути в кров швидше і підготувати тіло до майбутньої пригоди.
0:50
Бах закінчився. Поки і вистачить. Стає жаркувато. Всидіти на місці стає проблемою. Починаю ходити туди сюди і думати чи мене вже нагребло чи ні.
Деякий час не можу приткнутися і продовжую думати чи нагребло чи ні.
1:30
Нагребло. Але якось дивно. Немає візуалів. І по відчуттях не 250, а 110 може десь. Шось незрозуміле. Стає жарко прям конкретно. Роздягаюсь. Потім думаю чи все ок, чи дома нікого немає чи я зараз голий не вибіжу на вулицю. Але все ок, я думаю що треба йти помитись.
Хвилин 20 стою під душем. Ллю на себе воду, забуваюсь чи норм помився, починаю знов митись. Виключаю воду, включаю. Запаює в якісь дурні цикли, але лайтово. При легкому усвідомленні - все вдається зробити і я чистий і охолоджений виходжу з душу свіжачком і йду у темну кімнату в очікуванні, що мене чекає далі.
2:00
Отже, я починаю конкретно задумуватись над музикою і над своїм шляхом в ній. В голові проносяться мимохідь недавно почуті акорди органу і гармонія Баха мені видається дуже божественною. Хочеться щось подібне награвати. Я вмикаю міді клавіатуру, запускаю в фл студіо перший синтезатор, що попався і пробую грати. О, чорт! Коли ти не намагаєшся себе замкнути в рамках якоїсь тональності, а дозволяєш аккордам мінятись у, спочатку б здавалось, повній відсутності гармонії - виходить щось реально круте!
Далі я вмикаю Берінжер ТБ 3 і пробую накидати кислотні паттерни. Минулого тріпу мене розчинило тотально у 16-нотних послідовностях, а коли накидав ділею то взагалі мене плавило, як той смайлик кислотний.
Цього разу щось все дуже приземлено. Ну, бльо, від 250мкг мене б вже мало тут не бути. Враховуючи, що півроку не тріпував. Невже прегабаліном так забив рецептори, що вже кислоту не відчуваю? Нісенітниця. Була перерва і я не повірю, що кислота не пробилась би.
Далі я забуваю про це, тому що до мене приходить інсайт, дуже чудесний.
Я раніше під кислотою прям тащівся від гоа трансу, так мене вже від нього рвало, танцював як одурілий і не міг спинитися. Зараз же я задумався про те, що таке “відчувати музику”. І до мене приходить розуміння того, що який нахуй гоа транс. Це щось настільки далеке для мене, якщо задуматись. Я не те, що на Гоа не бував, а й на рейвах там де гоа грав не був. Що я можу про це знати? Чому мене раніше перло те, що я абсолютно не прожив в реальності, крім відлунь реальної сили цього гоа трансу у наушниках та колонках. І тут, я розумію важливість того, щоб мати “музику в серці”. Це не тоді, коли ти уйобаний просто дьоргаєшся під запальні ритми швидкої музики. Ні. Це коли ти слухаєш або граєш музику того, що ти реально прожив, або відчуваєш. Це коли музика проникає до твоєї душі. Подібно музиці Баха. Там не потрібно бути якимось упиздньом з 16-ого століття в перуці, щоб розуміти, що Бах - це щось божественне. Ця музика була написана саме для того, щоб незалежно від часу бути доступною для кожного.
Ось що казав сам Йоган Себастьян про це:
Чорт забирай, так! Неможливо, зробити щось величне, коли твоя ціль - це якесь дрочіво, заради слави, грошей чи щось подібне. Лише коли ти ставиш ціль прокласти музичний міст між Творцем та серцями слухачів, стати провідником без будь-яких амбіцій чи очікування спочивання у лаврах митця - лише тоді те, що ти робиш чогось варте і буде увіковічнене. Тому, що ще Платон у своєму “Іоні” детально пояснив, що будь-яка творчість - це одержимість провідника якимись вищими силами, які нашіптують щось величне на вухо йому, а аж ніяк не “геніальність” того чи іншого митця. І єдина заслуга будь-якого митця - це його дар провідника, який знову ж таки дарований йому, а не здобутий ним. А сама творчість - це лише можливість уловлювати незриму музику Гармонії Всесвіту і перенесення її з ефемерних сфер у більш доступний для людей формат.
Точно! В пизду гоа транс! Я натхненний цими високими думками уже вкотре в тріпі всідаюсь і починаю уявляти себе Жаном Мішель Жарром, який на електронних синтезаторах пробує вдуплити як атака і реліз впливають на звук пили. Ох, скільки разів я вже так сидів, думаючи що я не в рот їбаться піонер електронної музики і вот-вот мені зара кислота підскаже моє унікальне звучання і я стану кампазітором і буду їбать фанаток і спускать їм в горлянку своє геніальне сім’я.
Шось півгодини від сили я цим позаймався і тут вдруге за тріп, який здавалось обломний, бо не гребе на всі 250 до мене приходить лютий інсайт. І це прямо пов’язане з оцими моїми ілюзіями, що я піздатий кобзар, зара тут електронщіни навалю, що всі обісцються. Є оця відома фраза, хз чия: “Найбільший довбойоб той - хто робить одне й те саме і надіється на другий результат”. І тут я прям її проживаю емпірично. І в мене з’являється думка “Покинь, мудак!”. І тут я бачу себе деганом, який сидить і намагається двома палочками розпалювати вогонь, коли навколо вже всі ядерні реактори запускають. Який ти, бля, композитор. Чєл, тобі 30 років, ти з мамою живеш і замість того, щоб п’яних і обйобаних блядєй їбати, поки награєш одною рукою на синтезаторі, з трубкою, яка з носа не виймається. бо ти митець і тобі можна нюхачити йопт, ти сидиш тут і намагаєшся запаяний зловити нове звучання. Та якби ти мав його зловити, ти б вже давно це зробив. Ну камон, то ж треба бути реалістом. Візьми краще послухай справжніх музикантів, замість того, щоб гівно в ступці товкти!!!
3:00
Я не можу поняти, чи це мене так класно нагребло чи так галімо, що я аж тверезо оцінив ситуацію, але мені подобається. Я вирубаю нахуй синтезатор, міді клаву, з полегшенням сідаю, відкидаюсь у крісло і думаю кого б то включити, зацінити. Баха поки не хочеться, хочеться ще щось.
Випадково натрапляю на ранній запис Dead Can Dance, де Ліза молода і сексуальна завиває своїм містичним низьким голосом у мікрофон. Ого, в мене аж привстає. І замість того, щоб насолоджуватись співом в мене з’являється тяга обкінчати весь монітор, уявляючи, що в Лізи замість мікрофона мій хуй. Заплямувати цю красу, до якої я не в силах наблизитись. Уявляю себе якимось таємним ілюмінатом чи масоном і думаю, чи можуть вони, якщо забажають вот так будь-кого взяти, прийти і обкінчати і нічо їм за це не буде і ніхто цього не дізнається. Я невимовно відчуваю цю тягу очорнити щось прекрасне, коли ти не можеш стати його частиною!
На жаль, чи на щастя я не готовий віддаватись у цей порив, тому що в мене доволі серйозний настрой, я вже перед цим, поки заторчав на прегабаліні дойшов до дьоргання в’ялого на хвойд, що лайном обмазуються, і так що потім і на цю хуйню вже не вставав, і ні на що не вставав, тому не мав бажання знову провалюватись у блудняки.
Але і те, що я не готовий щоб сприймати зараз спів Лізи Джерард я усвідомлюю і думаю, щоб то ще такого познаходити. Знайшов ось цей запис Апекс Твіна і мені дуже сподобалось! Мене повністю винесло і на якийсь час я не думав ні про що, а просто насолоджувався музикою.
4:00
Виходжу на перекур. І знову думки, що щось не так. Де масштабні баталії у підсвідомості зі своїми страхами, тінями і самим собою врешті решт? Я вже звик так до цього на піку дії лсд, що відчув якусь пустоту і з нотками легкої туги поглянув на небо.
Світила напівлуна, небо було чисте і мерехтіло багато зірок. Ось шматок цього неба вам.
Тишина навкоро. І знову інсайт!
“Чому ти так чекаєш, що тобі треба з кимось битися, змагатися і тд? Розслаблся, все ок, ти вже відвоював своє, єдиний з ким ти весь час по-справжньому бився - це ти сам. І цього вже більше не потрібно робити. В цьому немає ніякого сенсу. Ти можеш витрачати час на щось інше. Але по великому рахунку - ось цей момент, де ти зараз і тишина і спокій навколо - чи ти зможеш надовго це зберігти? Зберігати баланс набагато важче, ніж постійно суєтитись, дригатись під гоа транс непонятно чого і для чого, уявляючи себе кислотним воїном, що бореться за баланс у всесвіті. Ось так зараз тихо і спокійно, це і є те, що є насправді, коли ти не суєтишся”.
Бляяяя… Я ніби і був готовий до цього і знову відчув надзвичайне полегшення, я дочитав рядки ще однієї глави своєї книги. Тепер мене чекає щось нове.
І тут… В навушниках неждано, негадано з’являється він. “Квантовий Суржик” Кургана. Єбатььььь!!!! Що це??? Як це??? Я не можу описати наскільки в сихнронізації був мій стан спокою і цей рідний, такий близький сінтвейв з суржиком. Починається все з “Кота”.
Я стою в благоговінні, дивлюсь на небо і мене уносить неймовірної сили лірика, музика, голос Жекі - все це настільки мене вйобує астральним ляпасом, що я розумію, що саме це - це апогей і монумент цього мого тріпу. Я МАВ ЙОГО ЗНАЙТИ!!!
Я би навряд чи згадав сам про цей шматок екзистенціального, трансцедентного мистецтва, якби він сам мене не знайшов.
Я не очікуючи включаю на початок альбому. І тут ось цей текст мене прибиває в черговий раз.
Я не можу описати наскільки доречним і кислотним опинився для мене цей альбом. В результаті я його прогнав по колу безліч разів, усвідомлюючи щось для себе з кожним новим словом і новою фразою.
Все настільки співпало - те, що я шукав музику, що проникне в серце, близьку для мене по сенсу, мові - все це я знайшов в “Квантовому Суржику”!!!
Я просто мушу вставити сюди ці цитати, щоб хоча б приблизно дати уявлення, що витворив Курган у своєму сольнику. Я просто відразу зрозумів - я єбав, найкраще в українській музиці для мене вже є, і це “Квантовий суржик”. Далі вийобуватись і щось чудити немає сенсу, бо в цьому альбомі є все, що я приблизно хотів втілити і донести у своїй уявній творчості!!!
5:00
Випадково побачив в телеграмі ці дві гіфки нашого президента і я почав жостко лахати, ледь не всцикаючись від того наскільки він смішний. Я зрозумів, що він наш, справжній трікстер. Я вже давно так щиро і рясно не ржав))) Вовчик - геній!!!
Періодами кидає в жар, але він приємний, хочеться шоб мене розплавило від цього тепла. Єбич в зеркалі червонющий, страшно на вулицю вийти, але як потім поспав то все пройшло.
Ради цікавості включив один з треків Саймона Посфорда “Snarling Black Mabel”, під які я колись знатно бісився накислочений і він мені здався дуже далеким по вайбу і вібраціям, хоча безумовно, було бажання пуститися в диявольський пляс. Але це вже не було необхідним. Мені просто хочеться тепер спокою, рівноваги і будь-якими штуками, які розганяють свідомість я собі не допоможу, я вирішив. Хоча… Після тріпів так частенько думається)))
6:00
Тріп підходить до кінця, якось дивно почався, продовжувався і закінчився. Я навіть не зрозумів толком що і як відбулось, але я був цілком задоволений. Ще декілька годин повтикавши, поприбиравши трохи на кухні, перекусивши, випивши кратому і кави я відправився на заслужений сон. Весь цей час грав “Квантовий суржик”. Відправлявся спати я під Баха. Як почав - так і закінчив.
Висновок:
Я довго думав, що написати в репорті. Якось не хотілось зразу попускати марки, враховуючи, що минулого року я теж закидав 220 заявлених, з іншого магазу і для мене вони здавались 100ками, при чому інші люди цілком впевнено казали, що їх від одної перло як потрібно. Але, раз вже я був обраний тестером, то буду об'єктивним. Мабуть, якщо кинути дві цих, як я робив з попередніми "220"ками - то буде те, що треба. Хоча мені і від одної - достатньо інформації на рахунок мого життя і напрямку в майбутньому.
Як то, кажуть, якщо людина - довбойоб, то хоть 200, хоть хуй в намисті - довбойобом і залишиться)))
Я гадаю, що, можливо, мені вже не потрібна кислота. Хіба що інколи, щоб зловити якісь такі цікаві інсайти, коли тверезість (або такі штуки як кратом чи лірика) заганяє в глухі кути.
Бували тріпи в мене і під 220ками, коли мене колошматило як дурного, але толку від того було значно менше, ніж ві цього, здавалось, лайтового, але повного відкриттів тріпу.
Дуже вдячний магазину за щедру пробу! Можливо, я ще продовжу тести, але скоріше за все поділюсь з тими, кому ці магічні картинки справді треба. Я на разі все, що мені потрібно отримав! Це було дуже круто і чарівно! Дякую безмежно!!!
Спілкування 10/10
Стелс 8/10
Відповідність кількості речовини 5/10
Якість речовини і тріпу 8/10
Заявлена кількість: 250мкг
Вигляд: білі марки з одностороннім принтом
Тестер: М 30/180/90
Толер: останній раз кидав кислоту 5 місяців назад
Кростолер: прегабалін та алкоголь за 72 години до тріпу, ложка кратому за 4 години до тріпу
Одного прекрасного дня вирішив по приколу чекнути чи є якісь проби, не очікуючи успіху. Бачу Кісс Май Ейсід тільки но розмістив повідомлення про набір для проб нових марок кислоти з цілими 250мкг на одній марці! Воу! Пишу в пп оператору і о чудо, є місце, я записаний! Вау))
Через декілька днів оператор скинув номер ТТН, при чому посилка вже була у відділенні, але оскільки я чекнув пп лише ввечері, то забирати пішов на наступний день.
На пошті вийшла заминка, оскільки вирішив зекономити на сімці, взяв лайфселл за 50грн. В результаті смс з кодом не приходила, поки не активував номер закинувши 150грн. Хех, зекономив. Хоча чомусь смска про те, що посилка на відділенні - отримав і без активації. Но то таке.
Забрав, прийшов додому - відразу розпакував. Стелс - робочий, нічого особливого, але питань до нього немає. Дістав завітний запакований в вакуум зіплок з 4-ма картонками. Воу! Я думав, проби - 4 марки всього, а тут мені одному чотири. Я був дуже розчулений))
Відразу проводити пробу - був не варік. Потрібно було підготуватись. Як мінімум - зробити перерву з прегабаліном. Бо одного разу закинув марку безпосередньо під дією прегі і всрав марку на відсотків 85. Цього разу вирішую, що хоча б пару днів перерви має бути + намічалась п’янка на днях і я не хотів тріпувати перед цим. Вирішив через пару днів.
І так дійшло до того, що на 7-ий день, через пару днів після прегабаліну (кумари одноденні проживши і переживши) і алкоголю я гонимий побоюванням отримати чайку зрозумів, що відтягувати немає куди. Чесно, якби купив - я міг би тягнути ще довше. Останнім часом дуже довго збираюсь щоб наважитись на подорож.
Отже. За декілька годин до часу Х я поїв, закинувся кратомом, встиг проспатись півгодини і ближче до півночі розумію, що час прийшов.
0:00
Відділяю марку від інших, дістаю з зіплока і кидаю. Читав, що багато хто практикує сублінгвальний метод, але мене і пероральний ніколи не підводив. До того ж цього разу сублінгвально і не вийшло би - марка якась дивна, розтає буквально в роті за хвилини дві. Цікава технологія. І набагато зручніша, ніж коли картонка ледь не кусок фанери товщиною))
Вмикаю на час входу - органні роботи Й. С. Баха. Чудовий вибір! Зазвичай відразу вибиваюсь на якийсь гоа транс або в тишині. Але Бах - підходить ідеально.
Сижу, чекаю. Через деякі інтервали починаю вловлювати якісь нові сприйняття у послідовності аккордів і звуках органу. Паралельно легенько розминаю тіло, розтягуюсь, розворушую м’язи. Відчувається, поки що легенька, необхідність це зробити, щоб дати можливість кислоті проникнути в кров швидше і підготувати тіло до майбутньої пригоди.
0:50
Бах закінчився. Поки і вистачить. Стає жаркувато. Всидіти на місці стає проблемою. Починаю ходити туди сюди і думати чи мене вже нагребло чи ні.
Деякий час не можу приткнутися і продовжую думати чи нагребло чи ні.
1:30
Нагребло. Але якось дивно. Немає візуалів. І по відчуттях не 250, а 110 може десь. Шось незрозуміле. Стає жарко прям конкретно. Роздягаюсь. Потім думаю чи все ок, чи дома нікого немає чи я зараз голий не вибіжу на вулицю. Але все ок, я думаю що треба йти помитись.
Хвилин 20 стою під душем. Ллю на себе воду, забуваюсь чи норм помився, починаю знов митись. Виключаю воду, включаю. Запаює в якісь дурні цикли, але лайтово. При легкому усвідомленні - все вдається зробити і я чистий і охолоджений виходжу з душу свіжачком і йду у темну кімнату в очікуванні, що мене чекає далі.
2:00
Отже, я починаю конкретно задумуватись над музикою і над своїм шляхом в ній. В голові проносяться мимохідь недавно почуті акорди органу і гармонія Баха мені видається дуже божественною. Хочеться щось подібне награвати. Я вмикаю міді клавіатуру, запускаю в фл студіо перший синтезатор, що попався і пробую грати. О, чорт! Коли ти не намагаєшся себе замкнути в рамках якоїсь тональності, а дозволяєш аккордам мінятись у, спочатку б здавалось, повній відсутності гармонії - виходить щось реально круте!
Далі я вмикаю Берінжер ТБ 3 і пробую накидати кислотні паттерни. Минулого тріпу мене розчинило тотально у 16-нотних послідовностях, а коли накидав ділею то взагалі мене плавило, як той смайлик кислотний.
Цього разу щось все дуже приземлено. Ну, бльо, від 250мкг мене б вже мало тут не бути. Враховуючи, що півроку не тріпував. Невже прегабаліном так забив рецептори, що вже кислоту не відчуваю? Нісенітниця. Була перерва і я не повірю, що кислота не пробилась би.
Далі я забуваю про це, тому що до мене приходить інсайт, дуже чудесний.
Я раніше під кислотою прям тащівся від гоа трансу, так мене вже від нього рвало, танцював як одурілий і не міг спинитися. Зараз же я задумався про те, що таке “відчувати музику”. І до мене приходить розуміння того, що який нахуй гоа транс. Це щось настільки далеке для мене, якщо задуматись. Я не те, що на Гоа не бував, а й на рейвах там де гоа грав не був. Що я можу про це знати? Чому мене раніше перло те, що я абсолютно не прожив в реальності, крім відлунь реальної сили цього гоа трансу у наушниках та колонках. І тут, я розумію важливість того, щоб мати “музику в серці”. Це не тоді, коли ти уйобаний просто дьоргаєшся під запальні ритми швидкої музики. Ні. Це коли ти слухаєш або граєш музику того, що ти реально прожив, або відчуваєш. Це коли музика проникає до твоєї душі. Подібно музиці Баха. Там не потрібно бути якимось упиздньом з 16-ого століття в перуці, щоб розуміти, що Бах - це щось божественне. Ця музика була написана саме для того, щоб незалежно від часу бути доступною для кожного.
Ось що казав сам Йоган Себастьян про це:
Чорт забирай, так! Неможливо, зробити щось величне, коли твоя ціль - це якесь дрочіво, заради слави, грошей чи щось подібне. Лише коли ти ставиш ціль прокласти музичний міст між Творцем та серцями слухачів, стати провідником без будь-яких амбіцій чи очікування спочивання у лаврах митця - лише тоді те, що ти робиш чогось варте і буде увіковічнене. Тому, що ще Платон у своєму “Іоні” детально пояснив, що будь-яка творчість - це одержимість провідника якимись вищими силами, які нашіптують щось величне на вухо йому, а аж ніяк не “геніальність” того чи іншого митця. І єдина заслуга будь-якого митця - це його дар провідника, який знову ж таки дарований йому, а не здобутий ним. А сама творчість - це лише можливість уловлювати незриму музику Гармонії Всесвіту і перенесення її з ефемерних сфер у більш доступний для людей формат.
Точно! В пизду гоа транс! Я натхненний цими високими думками уже вкотре в тріпі всідаюсь і починаю уявляти себе Жаном Мішель Жарром, який на електронних синтезаторах пробує вдуплити як атака і реліз впливають на звук пили. Ох, скільки разів я вже так сидів, думаючи що я не в рот їбаться піонер електронної музики і вот-вот мені зара кислота підскаже моє унікальне звучання і я стану кампазітором і буду їбать фанаток і спускать їм в горлянку своє геніальне сім’я.
Шось півгодини від сили я цим позаймався і тут вдруге за тріп, який здавалось обломний, бо не гребе на всі 250 до мене приходить лютий інсайт. І це прямо пов’язане з оцими моїми ілюзіями, що я піздатий кобзар, зара тут електронщіни навалю, що всі обісцються. Є оця відома фраза, хз чия: “Найбільший довбойоб той - хто робить одне й те саме і надіється на другий результат”. І тут я прям її проживаю емпірично. І в мене з’являється думка “Покинь, мудак!”. І тут я бачу себе деганом, який сидить і намагається двома палочками розпалювати вогонь, коли навколо вже всі ядерні реактори запускають. Який ти, бля, композитор. Чєл, тобі 30 років, ти з мамою живеш і замість того, щоб п’яних і обйобаних блядєй їбати, поки награєш одною рукою на синтезаторі, з трубкою, яка з носа не виймається. бо ти митець і тобі можна нюхачити йопт, ти сидиш тут і намагаєшся запаяний зловити нове звучання. Та якби ти мав його зловити, ти б вже давно це зробив. Ну камон, то ж треба бути реалістом. Візьми краще послухай справжніх музикантів, замість того, щоб гівно в ступці товкти!!!
3:00
Я не можу поняти, чи це мене так класно нагребло чи так галімо, що я аж тверезо оцінив ситуацію, але мені подобається. Я вирубаю нахуй синтезатор, міді клаву, з полегшенням сідаю, відкидаюсь у крісло і думаю кого б то включити, зацінити. Баха поки не хочеться, хочеться ще щось.
Випадково натрапляю на ранній запис Dead Can Dance, де Ліза молода і сексуальна завиває своїм містичним низьким голосом у мікрофон. Ого, в мене аж привстає. І замість того, щоб насолоджуватись співом в мене з’являється тяга обкінчати весь монітор, уявляючи, що в Лізи замість мікрофона мій хуй. Заплямувати цю красу, до якої я не в силах наблизитись. Уявляю себе якимось таємним ілюмінатом чи масоном і думаю, чи можуть вони, якщо забажають вот так будь-кого взяти, прийти і обкінчати і нічо їм за це не буде і ніхто цього не дізнається. Я невимовно відчуваю цю тягу очорнити щось прекрасне, коли ти не можеш стати його частиною!
На жаль, чи на щастя я не готовий віддаватись у цей порив, тому що в мене доволі серйозний настрой, я вже перед цим, поки заторчав на прегабаліні дойшов до дьоргання в’ялого на хвойд, що лайном обмазуються, і так що потім і на цю хуйню вже не вставав, і ні на що не вставав, тому не мав бажання знову провалюватись у блудняки.
Але і те, що я не готовий щоб сприймати зараз спів Лізи Джерард я усвідомлюю і думаю, щоб то ще такого познаходити. Знайшов ось цей запис Апекс Твіна і мені дуже сподобалось! Мене повністю винесло і на якийсь час я не думав ні про що, а просто насолоджувався музикою.
4:00
Виходжу на перекур. І знову думки, що щось не так. Де масштабні баталії у підсвідомості зі своїми страхами, тінями і самим собою врешті решт? Я вже звик так до цього на піку дії лсд, що відчув якусь пустоту і з нотками легкої туги поглянув на небо.
Світила напівлуна, небо було чисте і мерехтіло багато зірок. Ось шматок цього неба вам.
Тишина навкоро. І знову інсайт!
“Чому ти так чекаєш, що тобі треба з кимось битися, змагатися і тд? Розслаблся, все ок, ти вже відвоював своє, єдиний з ким ти весь час по-справжньому бився - це ти сам. І цього вже більше не потрібно робити. В цьому немає ніякого сенсу. Ти можеш витрачати час на щось інше. Але по великому рахунку - ось цей момент, де ти зараз і тишина і спокій навколо - чи ти зможеш надовго це зберігти? Зберігати баланс набагато важче, ніж постійно суєтитись, дригатись під гоа транс непонятно чого і для чого, уявляючи себе кислотним воїном, що бореться за баланс у всесвіті. Ось так зараз тихо і спокійно, це і є те, що є насправді, коли ти не суєтишся”.
Бляяяя… Я ніби і був готовий до цього і знову відчув надзвичайне полегшення, я дочитав рядки ще однієї глави своєї книги. Тепер мене чекає щось нове.
І тут… В навушниках неждано, негадано з’являється він. “Квантовий Суржик” Кургана. Єбатььььь!!!! Що це??? Як це??? Я не можу описати наскільки в сихнронізації був мій стан спокою і цей рідний, такий близький сінтвейв з суржиком. Починається все з “Кота”.
Я стою в благоговінні, дивлюсь на небо і мене уносить неймовірної сили лірика, музика, голос Жекі - все це настільки мене вйобує астральним ляпасом, що я розумію, що саме це - це апогей і монумент цього мого тріпу. Я МАВ ЙОГО ЗНАЙТИ!!!
Я би навряд чи згадав сам про цей шматок екзистенціального, трансцедентного мистецтва, якби він сам мене не знайшов.
Я не очікуючи включаю на початок альбому. І тут ось цей текст мене прибиває в черговий раз.
Я не можу описати наскільки доречним і кислотним опинився для мене цей альбом. В результаті я його прогнав по колу безліч разів, усвідомлюючи щось для себе з кожним новим словом і новою фразою.
Все настільки співпало - те, що я шукав музику, що проникне в серце, близьку для мене по сенсу, мові - все це я знайшов в “Квантовому Суржику”!!!
Я просто мушу вставити сюди ці цитати, щоб хоча б приблизно дати уявлення, що витворив Курган у своєму сольнику. Я просто відразу зрозумів - я єбав, найкраще в українській музиці для мене вже є, і це “Квантовий суржик”. Далі вийобуватись і щось чудити немає сенсу, бо в цьому альбомі є все, що я приблизно хотів втілити і донести у своїй уявній творчості!!!
5:00
Випадково побачив в телеграмі ці дві гіфки нашого президента і я почав жостко лахати, ледь не всцикаючись від того наскільки він смішний. Я зрозумів, що він наш, справжній трікстер. Я вже давно так щиро і рясно не ржав))) Вовчик - геній!!!
Періодами кидає в жар, але він приємний, хочеться шоб мене розплавило від цього тепла. Єбич в зеркалі червонющий, страшно на вулицю вийти, але як потім поспав то все пройшло.
Ради цікавості включив один з треків Саймона Посфорда “Snarling Black Mabel”, під які я колись знатно бісився накислочений і він мені здався дуже далеким по вайбу і вібраціям, хоча безумовно, було бажання пуститися в диявольський пляс. Але це вже не було необхідним. Мені просто хочеться тепер спокою, рівноваги і будь-якими штуками, які розганяють свідомість я собі не допоможу, я вирішив. Хоча… Після тріпів так частенько думається)))
6:00
Тріп підходить до кінця, якось дивно почався, продовжувався і закінчився. Я навіть не зрозумів толком що і як відбулось, але я був цілком задоволений. Ще декілька годин повтикавши, поприбиравши трохи на кухні, перекусивши, випивши кратому і кави я відправився на заслужений сон. Весь цей час грав “Квантовий суржик”. Відправлявся спати я під Баха. Як почав - так і закінчив.
Висновок:
Я довго думав, що написати в репорті. Якось не хотілось зразу попускати марки, враховуючи, що минулого року я теж закидав 220 заявлених, з іншого магазу і для мене вони здавались 100ками, при чому інші люди цілком впевнено казали, що їх від одної перло як потрібно. Але, раз вже я був обраний тестером, то буду об'єктивним. Мабуть, якщо кинути дві цих, як я робив з попередніми "220"ками - то буде те, що треба. Хоча мені і від одної - достатньо інформації на рахунок мого життя і напрямку в майбутньому.
Як то, кажуть, якщо людина - довбойоб, то хоть 200, хоть хуй в намисті - довбойобом і залишиться)))
Я гадаю, що, можливо, мені вже не потрібна кислота. Хіба що інколи, щоб зловити якісь такі цікаві інсайти, коли тверезість (або такі штуки як кратом чи лірика) заганяє в глухі кути.
Бували тріпи в мене і під 220ками, коли мене колошматило як дурного, але толку від того було значно менше, ніж ві цього, здавалось, лайтового, але повного відкриттів тріпу.
Дуже вдячний магазину за щедру пробу! Можливо, я ще продовжу тести, але скоріше за все поділюсь з тими, кому ці магічні картинки справді треба. Я на разі все, що мені потрібно отримав! Це було дуже круто і чарівно! Дякую безмежно!!!
Спілкування 10/10
Стелс 8/10
Відповідність кількості речовини 5/10
Якість речовини і тріпу 8/10
Вкладення
Останнє редагування:
- один из моих лучших трипов и любимый Марвел, Ever.
