Steve Jobs
Сектант
США призупиняють постачання зброї Україні. Очікуване стало реальністю.
Те, про що точилися обережні розмови ще з моменту інавгурації Дональда Трампа, набуває чітких обрисів.
Ще рік тому наголошували: нам слід навчитися діяти так, ніби підтримки США може не бути. Тоді це здавалося радикальним, та нинішні події підтверджують необхідність переосмислення нашої стратегії: спиратися передусім на власні сили та європейських партнерів.
Водночас і з Європи надходять тривожні сигнали. Зокрема, з Німеччини, яка зробила надзвичайно багато для підтримки України. Заява Фрідріха Мерца про те, що поставки ракет Taurus Україні «залишаються варіантом», звучить як відкат від попередніх чітких зобов’язань. Спочатку була озвучена надія — потім її знову поставили під сумнів. На жаль, подібне вже траплялося.
Втім, важливо підкреслити: Німеччина залишається одним із лідерів у підтримці України — як фінансовій, так і у сфері оборони. І ця допомога справді безцінна.
Щодо США — багато хто сприйняв слова Трампа на пресконференції в Гаазі як добрий сигнал. Особливо, коли він проявив співчуття до української журналістки, чоловік якої служить на фронті. Але реальні рішення, як бачимо, суперечать цим публічним жестам.
Сполучені Штати вже неодноразово затримували пакети допомоги, призупиняли постачання озброєння, не ділилися розвідданими, а оборонні ресурси для боротьби з дронами спрямовували на Близький Схід, а не до України.
Попереду — новий період випробувань.
Ми розраховуємо на Європу. Але важливо не переоцінювати її готовність. Бюрократична інертність і мирна архітектура економік ЄС не були розраховані на повномасштабну війну з росією. Лише зараз у Брюсселі визнають, що втратили три роки, покладаючись на стабільність трансатлантичного партнерства. Це чесно. Але нам від того не легше.
Європа готується довго. І покладається на те, що рф у найближчі роки не наважиться на ширше вторгнення.
Тож коли мене запитують, хто є головним союзником України, моя відповідь залишається незмінною: українці самі.
Ми змінились. Ми стали зрілішими.
Те, що раніше робили одиниці — сьогодні роблять десятки тисяч. Волонтерство стало не винятком, а нормою.
Ми навчилися того, чого не вміли до 2022 року. Україна стала піонером у розвитку безпілотних систем, які сьогодні вивчає весь світ.
Фонди, волонтери, технічні фахівці, логісти, розвідники — усі працюють єдиним фронтом. Закривають запити армії від дронів до супутникового зв’язку.
Цей альянс — найнадійніший.
Між громадянським суспільством та військовими. Між народом і фронтом.
Ми вдячні союзникам. Але мусимо залишатися реалістами. Їхня допомога часто залежить від виборів, рейтингів, страхів.
А українська підтримка — постійна.
І в цьому — наша справжня сила.
Тримаємо стрій. Підтримуємо Сили Оборони. Віримо в себе.
Хоче підтримати підрозділ який успішно виконує бойові завдання та нищить русню?
Переходь до відповідної теми та ознайомся з відкритими зборами!
labrc.name
Те, про що точилися обережні розмови ще з моменту інавгурації Дональда Трампа, набуває чітких обрисів.
Ще рік тому наголошували: нам слід навчитися діяти так, ніби підтримки США може не бути. Тоді це здавалося радикальним, та нинішні події підтверджують необхідність переосмислення нашої стратегії: спиратися передусім на власні сили та європейських партнерів.
Водночас і з Європи надходять тривожні сигнали. Зокрема, з Німеччини, яка зробила надзвичайно багато для підтримки України. Заява Фрідріха Мерца про те, що поставки ракет Taurus Україні «залишаються варіантом», звучить як відкат від попередніх чітких зобов’язань. Спочатку була озвучена надія — потім її знову поставили під сумнів. На жаль, подібне вже траплялося.
Втім, важливо підкреслити: Німеччина залишається одним із лідерів у підтримці України — як фінансовій, так і у сфері оборони. І ця допомога справді безцінна.
Щодо США — багато хто сприйняв слова Трампа на пресконференції в Гаазі як добрий сигнал. Особливо, коли він проявив співчуття до української журналістки, чоловік якої служить на фронті. Але реальні рішення, як бачимо, суперечать цим публічним жестам.
Сполучені Штати вже неодноразово затримували пакети допомоги, призупиняли постачання озброєння, не ділилися розвідданими, а оборонні ресурси для боротьби з дронами спрямовували на Близький Схід, а не до України.
Попереду — новий період випробувань.
Ми розраховуємо на Європу. Але важливо не переоцінювати її готовність. Бюрократична інертність і мирна архітектура економік ЄС не були розраховані на повномасштабну війну з росією. Лише зараз у Брюсселі визнають, що втратили три роки, покладаючись на стабільність трансатлантичного партнерства. Це чесно. Але нам від того не легше.
Європа готується довго. І покладається на те, що рф у найближчі роки не наважиться на ширше вторгнення.
Тож коли мене запитують, хто є головним союзником України, моя відповідь залишається незмінною: українці самі.
Ми змінились. Ми стали зрілішими.
Те, що раніше робили одиниці — сьогодні роблять десятки тисяч. Волонтерство стало не винятком, а нормою.
Ми навчилися того, чого не вміли до 2022 року. Україна стала піонером у розвитку безпілотних систем, які сьогодні вивчає весь світ.
Фонди, волонтери, технічні фахівці, логісти, розвідники — усі працюють єдиним фронтом. Закривають запити армії від дронів до супутникового зв’язку.
Цей альянс — найнадійніший.
Між громадянським суспільством та військовими. Між народом і фронтом.
Ми вдячні союзникам. Але мусимо залишатися реалістами. Їхня допомога часто залежить від виборів, рейтингів, страхів.
А українська підтримка — постійна.
І в цьому — наша справжня сила.
Тримаємо стрій. Підтримуємо Сили Оборони. Віримо в себе.
Хоче підтримати підрозділ який успішно виконує бойові завдання та нищить русню?
Переходь до відповідної теми та ознайомся з відкритими зборами!
Допомога підрозділу ЗСУ
Вітаю спільнота! Звертаюсь до всіх вас за поміччю. Я, військовослужбовець підрозділу однієї з славетних бригад Збройних сил України. Потрапив я сюди з місць позбавлення волі і служу тут скоро майже рік. Наш підрозділ зара виконує завдання на Донецькому напрямку де кожну годину йдуть запеклі бої...
labrc.name
