Бажання спробувати це звичайне зацікавлення, а не конкретне бажання конкретного ефекту.
Якщо в мене є бажання спробувати їжу яку я ніколи не їв, це не означає що це природнє бажання мозку саме тієї страви, я в принципі ЩЕ не знаю яка вона на смак, мозок не Нострадамус. тому як я можу її хотіти. Після того як я дізнаюсь, тільки тоді знаю чи хочу її знову.
Я в принципі сумніваюсь в таких усвідомлених бажаннях.
А якби ти народився в інакшій сім'ї, з інакшим вихованням, в інакшій країні ти думаєш це ж саме було б твоїм "усвідомленим бажання".?.?.?
Чомусь статистика каже що 90% тих хто вживають мають психологічні проблеми з дитинства.. трами, неврози, тривожні розлади і тд.
Виходить якщо забираєш розлад то чомусь усувається оте бажання вживати. І що тоді? Людина каже " моє усвідомлене бажання НЕ вживати"
Тому де це справжнє "усвідомлення" яке думаєш ТИ що вибираєш ?
суть в тому що ти не вибираєш, ти лише оправдовуєш вибір який вже давно зроблено не тобою.
Я звичайно що НЕ інакший в цьому всьому.
Я цю тему створив НЕ через те що типу "я ІНКОЛИ вживаю, але більше не буду", в такому випадку це немає логіки.
А через ТЕ, що майже всі мої думки і плани сходяться лише до вживання .!
Це не про усвідомлений вибір, це про тваринячі нав'язливі цілодобово думки які покидають тебе лише коли ти задовільниш це бажання.
Звичайно можна продовжити все так само далі, але це все прикольно поки хоть щось є в житті, а не коли крім речовин більше ніхуя.
Якщо зараз в мене ще є мотивація зупинитись то я бачу що ще трохи і я повністю її втрачу.
Тобто якщо не зупинюсь зараз, не зупинюсь ніколи. А далі повністю неконтрольоване вживання.
Не прими мои слова как призыв к действию но до некоторых доходит только когда они уже окажутся на дне и только после этого начнут как-то вылазить
Но не у всех получается по этому затягивать до такого тоже так себе варик