Гала-концерт першого міжнародного кінофестивалю
О, що за музика на сцені? Це "Панк-рок для пенсіонерів"!
На сцену виходить дід, гітара в тремтячих руках, а замість медіатора – ложка для взуття. Він починає лабати такий риф, що навіть слуховий апарат починає пищати.
Бабусі в перших рядах синхронно затуляють вуха, а потім, згадавши молодість, дістають з сумок валідол, а потім починають слімитися... тобто, тихонько підтанцьовувати, щоб коліна не вилетіли.
Але тут на сцені з'являється соліст – молодий хлопець у дірявих джинсах. Він, як справжній панк, кидає мікрофон, який за інерцією летить прямісінько в зубний протез діда.
Дід, не розгубившись, хапає протез, вставляє його на місце, а потім дістає з кишені... щось блискуче... О, це ж його золотий орден "За відвагу", що починає відбивати такт.
Зал аплодує, бабці кидають на сцену квіти (правда, ті, що вже зів'яли), а дід-гітарист, на прощання, показує "козу" – згорнувши пальці, як для гри в карти.
Ось такий він, панк-рок по-українськи: з валідолом, зубними протезами і золотими орденами!