
Релігія завжди була потужним інструментом впливу на людську психіку. Вона може допомагати людям подолати труднощі, знайти сенс життя та впоратися з залежностями. Але водночас релігія може бути новою формою залежності, а в найгірших випадках – способом маніпуляції та трудового рабства.Особливо вразливою групою для потрапляння в релігійне рабство є наркозалежні. Через свою психологічну слабкість, втрату соціальних зв’язків і фінансові труднощі вони стають легкою здобиччю для релігійних структур, які використовують їх у власних інтересах. У цій статті ми розглянемо, як саме релігія впливає на наркозалежних, чи можна її порівняти з наркотиками та якими методами релігійні лідери вербують людей у "церковне рабство".
Чи допомагає релігія подолати наркозалежність?
Релігійні організації дійсно відіграють важливу роль у реабілітації наркозалежних. Віра в Бога дає людям надію, сенс життя і нове коло спілкування, яке може замінити токсичне середовище. До того ж, молитва, медитація, пост та інші духовні практики можуть зменшити стрес і навіть приглушити тягу до наркотиків.Багато релігійних центрів працюють за моделлю "12 кроків" (Анонімні Наркомани, Анонімні Алкоголіки), де один із ключових принципів – віра у "Вищу силу". Також існують православні, католицькі, мусульманські та протестантські реабілітаційні центри, які допомагають наркозалежним безкоштовно пройти реабілітацію.
Але разом із тим релігія може стати новою залежністю.
Чи можна сказати, що релігія – це наркотик?
У певному сенсі – так. Релігійна залежність існує і за своєю природою може нагадувати наркотичну:- Викид дофаміну та ейфорія. Релігійний екстаз, молитви, колективні богослужіння можуть викликати стан зміненої свідомості, подібний до наркотичного кайфу.
- "Ломка" без релігії. Люди, які фанатично занурилися в релігію, можуть відчувати депресію та тривожність, якщо їх відірвати від церкви.
- Замкнуте коло залежності. Наркомани можуть "підсісти" на релігію як на нову залежність, повністю підпорядковуючись церкві.
Як наркозалежні потрапляють у релігійне рабство?
Багато релігійних лідерів використовують спеціальні методи вербування, щоб залучити наркозалежних у свої структури. Це може відбуватися через:- Пошук у диспансерах та лікарнях
- Деякі релігійні активісти приходять у наркологічні диспансери, лікарні, тюрми, пропонуючи "духовне зцілення".
- Людині, яка тільки проходить детоксикацію і знаходиться у вразливому стані, говорять: "Лікарі тобі не допоможуть, тільки Бог врятує".
- Наркозалежного заманюють у релігійний центр, обіцяючи лікування, дах над головою і підтримку.
- Вербування в реабілітаційних центрах
- У деяких реабілітаційних центрах релігійні наставники переконують наркозалежних у тому, що тільки церква дасть їм порятунок.
- Людина поступово починає жити за законами релігійної громади, повністю підпорядковуючись її правилам.
- Методи "перевиховання"
- Новачків змушують відмовитися від власного минулого, друзів, сім’ї.
- Їм говорять: "Твоє минуле життя – це гріх, ти маєш служити Богові".
- Впроваджується страх: "Якщо підеш, то повернешся до наркотиків і помреш".
- Трудова експлуатація (так звана "трудотерапія")
- Людей змушують безкоштовно працювати на будівництві, у полі, у церковних підприємствах.
- Їм говорять, що це "лікування через працю".
- Будь-яке невдоволення карається – ізоляцією, фізичними покараннями, публічним приниженням.
- Фінансове зловживання
- Наркозалежних переконують віддавати гроші, квартири, майно на користь церкви.
- Їм пояснюють це тим, що "жертва очищає душу".
- Деякі колишні наркозалежні стають фанатиками і самі вербують нових "рабів" для релігійних лідерів.
Чи робить релігія для наркозалежних більше, ніж держава?
У багатьох випадках – так. В Україні державна система реабілітації слабка:- Мало якісних безкоштовних реабілітаційних програм.
- Недостатньо соціальної адаптації після лікування.
- Висока корупція в наркодиспансерах.
Релігія може допомогти наркозалежним, але водночас вона може стати новою формою залежності. Деякі релігійні організації використовують наркозалежних у власних інтересах, вербуючи їх у секти, змушуючи працювати та віддавати своє майно.

- Не довіряти організаціям, які вимагають віддати гроші, квартиру або працювати безкоштовно.
- Перевіряти, чи є свобода вибору (можна піти, не буде покарання).
- Пам’ятати, що справжня допомога не вимагає повного підкорення чи ізоляції від рідних.