Політичні маніпуляції та корупція у сфері наркополітики: як влада використовує проблему наркотиків у своїх інтересах

[TripBase]

Проблема наркотиків завжди була не лише соціальною та медичною, але й політичною. Влада багатьох країн, зокрема й України, часто використовує боротьбу з наркотиками як інструмент маніпуляцій, виправдання репресивних заходів або навіть прикриття власної корупції. У той час як наркозалежні люди залишаються без допомоги, а наркоторгівля процвітає, державні структури нерідко працюють не на вирішення проблеми, а на її монетизацію чи використання у політичних цілях.
Чому наркополітика в Україні залишається неефективною? Як влада використовує проблему наркотиків для контролю над суспільством? І чому корупція всередині правоохоронних органів лише посилює ситуацію?

"Боротьба з наркотиками" як політичний інструмент​

Офіційні заяви влади про боротьбу з наркоманією та наркотрафіком зазвичай супроводжуються гучними операціями, арештами дрібних дилерів та знищенням кількох плантацій конопель або лабораторій. Це створює ілюзію активної роботи, але насправді не вирішує проблему.
Часто боротьба з наркотиками використовується як спосіб відволікти суспільство від економічних криз, політичних скандалів чи протестів. Наприклад, у моменти суспільного невдоволення влада може посилити репресивну наркополітику, запровадити нові обмеження чи публічно засудити "деградацію молоді". Виборці бачать боротьбу з наркоманією як важливий напрямок і підтримують такі заходи, не помічаючи реальних проблем.

Корупція у правоохоронних органах та політичне "кришування" наркобізнесу​

Боротьба з наркотиками в Україні нерідко є лише фасадом, за яким ховається масштабна корупція. У багатьох випадках правоохоронці не лише не перешкоджають наркоторгівлі, а й самі її контролюють.
Факти корупції у правоохоронних структурах:
Поліція покриває наркоторгівлю, отримуючи хабарі від дилерів.
Виявлені нарколабораторії знищуються лише "на публіку", тоді як великі мережі працюють безперешкодно.
Частина наркотиків, вилучених під час обшуків, повертається на чорний ринок під прикриттям силових структур.
Арешти відбуваються здебільшого серед дрібних розповсюджувачів або випадкових споживачів, а не реальних наркобаронів.
Ця система дозволяє високопоставленим чиновникам, правоохоронцям і навіть політикам отримувати величезні нелегальні доходи, одночасно створюючи видимість боротьби з проблемою.

Використання антинаркотичної риторики для репресій​

Жорсткі закони щодо наркотиків часто стають зручним інструментом для переслідування політичних опонентів, активістів або небажаних громадян.
Приклади політичних репресій під виглядом антинаркотичних заходів:

• Фальсифікація звинувачень. У деяких випадках наркотики можуть "підкидати" активістам або опозиційним політикам, щоб дискредитувати їх.
• Посилення контролю над молоддю. Жорсткі заходи проти наркотиків часто супроводжуються розширенням повноважень поліції та спецслужб, що призводить до загального посилення репресій.
• Оправдання жорстких законів. Коли влада вводить нові обмеження чи розширює слідчі повноваження силовиків, це часто пояснюється необхідністю боротьби з наркотиками.

Наркополітика в такому випадку перестає бути боротьбою із залежністю й перетворюється на механізм контролю та репресій.

Відсутність реформ та застаріла політика​

У той час як багато країн Європи та світу змінюють підходи до наркополітики, Україна залишається у полоні застарілих радянських методів.
Замість того щоб вкладати кошти у профілактику, освіту та реабілітацію, держава продовжує карати наркозалежних, саджаючи їх до в’язниць, де вони тільки поглиблюють свою проблему.
Чому реформи не відбуваються?

• Система заробляє на наркоторгівлі, тому її не вигідно змінювати.
• Суспільство підтримує каральні заходи, оскільки не знайоме з більш ефективними методами боротьби.
• Брак політичної волі: реформи у цій сфері не вигідні більшості політиків.

Що потрібно змінити?​

Відокремити боротьбу з наркоторгівлею від переслідування наркозалежних. Люди, які вживають наркотики, повинні отримувати медичну та соціальну допомогу, а не тюремні терміни.
Реформувати правоохоронні органи. Необхідно посилити боротьбу саме з корумпованими чиновниками та силовиками, які контролюють наркобізнес.
Впроваджувати сучасні методи профілактики. Освіта та зменшення шкоди мають стати ключовими стратегіями боротьби з наркоманією.
Легалізація або декриміналізація деяких речовин. У деяких країнах це дозволило зменшити рівень вживання та злочинності.
Зменшити політичний вплив на наркополітику. Потрібно вивести питання боротьби з наркотиками з політичного порядку денного та передати його в руки експертів і медичних фахівців.
Наркополітика в Україні не просто неефективна — вона є інструментом корупції, маніпуляцій та репресій. У той час як тисячі людей стають жертвами залежності, а наркотики поширюються вільніше, влада продовжує наживатися на проблемі, використовуючи її для власних цілей.
Без реальних реформ, викорінення корупції та впровадження науково обґрунтованої стратегії ситуація лише погіршуватиметься. Потрібно розірвати замкнене коло брехні, репресій і корупції, щоб нарешті почати вирішувати проблему, а не використовувати її як інструмент політичних ігор.

 

[Elax]

Є гарний приклад Португалії.

У 2001 році Португалія здійснила радикальну реформу наркополітики, декриміналізувавши зберігання та вживання невеликих доз наркотиків. Це означало, що люди, яких затримували з кількістю наркотиків, достатньою для особистого користування (до 10-денної дози), більше не підлягали кримінальному переслідуванню. Замість цього їх направляли до комісій із профілактики залежностей, які могли рекомендувати штраф, громадські роботи або лікування, але не тюремне ув’язнення.

Ця політика суттєво вплинула на суспільство, правоохоронні органи та боротьбу з наркотиками.

Вплив на суспільство та рівень вживання наркотиків

• Зниження рівня передозувань: Португалія колись мала один із найвищих показників смертності від передозувань у Європі, але після реформи цей показник скоротився більш ніж удвічі.
• Скорочення поширення ВІЛ та гепатиту C: Завдяки програмам обміну шприців і доступнішому лікуванню кількість нових випадків ВІЛ серед наркозалежних зменшилася в рази.
• Відсутність зростання вживання наркотиків: Незважаючи на побоювання критиків, рівень вживання наркотиків, особливо серед молоді, не збільшився. У деяких вікових групах він навіть знизився.
• Зростання попиту на лікування: Більше людей почали звертатися за допомогою через наркозалежність, що свідчить про зменшення стигматизації та більшу довіру до системи охорони здоров’я.

Вплив на поліцію та боротьбу з наркотиками

• Поліція зосередилася на боротьбі з наркоторгівлею: До реформи поліція витрачала значні ресурси на переслідування споживачів наркотиків. Після декриміналізації вона змогла спрямувати свої зусилля на розслідування великих наркокартелів та припинення контрабандних поставок наркотиків.
• Зменшення навантаження на судову та пенітенціарну систему: Суди перестали розглядати тисячі дрібних справ, а кількість ув’язнених за наркотичні злочини значно зменшилася, що допомогло розвантажити в’язниці.
• Зниження рівня насильства, пов’язаного з наркотиками: У країнах із жорсткою антинаркотичною політикою наркоторгівля часто супроводжується високим рівнем насильства. У Португалії ж після реформи цей рівень знизився, оскільки зменшилася кількість конфліктів між дилерами та поліцією.

Ефективність політики та ключові результати

• Менше арештів за дрібні правопорушення → більше ресурсів для боротьби з великими злочинами.
• Реабілітація та профілактика стали основним підходом замість каральних методів.
• Зменшилася кількість смертей, пов’язаних із наркотиками.
• Португалія стала однією з європейських країн із найнижчим рівнем передозувань та ВІЛ серед споживачів наркотиків.
• Вживання наркотиків не зросло, а в деяких групах навіть знизилося.

Декриміналізація наркотиків у Португалії показала, що каральні методи не завжди є ефективними, а підхід, орієнтований на охорону здоров’я, може дати кращі результати. Ця реформа не призвела до збільшення споживання наркотиків, але натомість суттєво знизила рівень передозувань, ВІЛ-інфекцій та злочинності, пов’язаної з наркотиками. Завдяки цьому досвіду багато країн почали переглядати свої наркополітики та шукати більш ефективні способи боротьби з наркотичною залежністю.