mnogoznaal
Сектант
Бюрократія ненависна всім, але особливого піку вона досягає в США, де старе законодавство йде врозріз із новою дійсністю. Знайомимося ближче, які проблеми має психоделічне лобі на юридичному терені Америки.
Психоделічний ренесанс, який позиціонується як перемога над антинауковими віяннями та стигматизацією, стартував на теренах США, звідки почав свій фрактальний шлях по всьому світу. Перші навчальні тематичні заклади несподівано зазнали невдачі, а численність різноманітних курсів зрештою зіграла в мінус і все ж поступилася місцем якості.
Незважаючи на все це, здається, що напрямок психоделіків у США знову на коні: нещодавно засвоєні уроки в освітній складовій і вектор розвитку клінік, офіційні схвалення FDA як терапія низки захворювань, безліч конференцій та вільних дискусій, вкладення, що зберігаються на високих висотах, як і раніше, від фізичних осіб, так і від організацій, перманентне зростання кількості та популярності психоделіків у США. Що ж саме упустили ідеологи течії? Як не дивно, базову річ – закон.
Річ у тім, що, як би суспільство не ставилося до психоделіків, загадкові ПАР досі перебувають у списку I, де також значиться, наприклад, героїн або a-PVP. Тобто юридичною мовою психоделіки мають високий потенціал зловживання, призводять до залежності і не можуть використовуватися в будь-яких цілях. Не можна не зазначити, що ця сумнозвісна класифікація походила від “найбільш оскаженілих наркофобів” свого часу – DEA (УБН) – і приймалася ще в минулому столітті.
Схожі проблеми спостерігалися і на “зеленому” ринку, де в низці штатів спершу масово відкрилися кав’ярні та заклади, зокрема й від забезпечених соціальними пільгами (постраждалі від строків за MJ, ветерани, інваліди), а зрештою ліцензії на продаж видали вкрай обмеженій кількості закладів, незважаючи на високий попит і обіцянки. Зрозуміло, це породило лише черговий бум підпільної торгівлі, що ніяк не в’яжеться з поняттям легалізації та свободи вибору. Однією з причин таких прецедентів і називали присутність канабісу все в тому ж списку I.
Але якщо положення MJ все ж активно переглядають і готують рекласифікацію, то з психоделіками все дещо складніше. Способи обійти своє ж законодавство у США є. Так, нинішні державні психоделічні програми – в Орегоні (псилоцибін), Колорадо (псилоцибін, мескалін, ДМТ, ібогаїн), а також у Нью-Йорку, Каліфорнії та ін. – пропонують нетерапевтичне використання цих сполук. Тобто, проводиться цілком чітка межа між охороною здоров’я і застосуванням ПАР у духовних або психотерапевтичних цілях.
Так, особи, які надають допомогу під час сеансу з психоделіками, – фасилітатори (можна сказати, професійні “тріп-сітери”) не можуть лікувати жодні захворювання, хоча саме останні й цікавлять людей. А фірми, що виробляють псилоцибін, не мають права працювати спільно з медиками. Зрозуміло, цей парадокс пропускають під час реклами, де обіцяють лікування від депресії за допомогою психоделіків. Не обійшлося і без суперечок про страховку: так, програма Medicaid для незаможних не покриває використання речовин зі списку I, а якщо лікар випише рахунок тільки за психотерапію без психоделіків (але застосує їх), то в наявності порушення закону.
Рішення поки не передбачається: або потрібно змінювати федеральні закони, або класифікацію, або все разом. Але незаперечний плюс, звісно, полягає в тому, що це взагалі відбувається, і психоделіки пробивають собі заслужену дорогу до широкого використання.
