Медична професія асоціюється з турботою, лікуванням і допомогою, проте історія знає чимало випадків, коли саме лікарі — свідомо чи ні — ставали причиною наркотичної залежності своїх пацієнтів. Це питання має багато граней: від призначення сильнодіючих знеболювальних до неетичних експериментів і безвідповідальної фармацевтичної політики.Фармацевтичні компанії та "опіоїдна криза"
Один із найяскравіших прикладів того, як лікарі сприяють наркозалежності, — опіоїдна криза в США. Наприкінці XX століття фармацевтичні компанії, зокрема Purdue Pharma, активно рекламували знеболювальний препарат оксиконтин, стверджуючи, що він не викликає залежності. Лікарі масово призначали його пацієнтам із хронічним болем, і вже за кілька років мільйони людей стали залежними. Коли ж уряд почав обмежувати доступ до рецептурних опіоїдів, багато пацієнтів перейшли на героїн або синтетичний фентаніл.Цей випадок показує, що навіть маючи добрі наміри, лікар може стати знаряддям у руках фармацевтичних корпорацій, які зацікавлені не стільки у здоров’ї людей, скільки у прибутках.
Ситуація в Україні
В Україні проблема лікарського сприяння наркозалежності має свої особливості. Хоча наша країна не пережила масштабної "опіоїдної кризи", як у США, тут теж є випадки безвідповідального призначення сильнодіючих препаратів.Одна з головних проблем — доступність рецептурних наркотичних засобів на "чорному ринку". Через корумпованість медичної системи та недосконалу систему контролю деякі лікарі виписують рецепти на наркотичні препарати за хабарі. Наприклад, опіоїдні анальгетики або сильні седативні засоби можна отримати, навіть не маючи реальної медичної потреби. Відомі випадки, коли наркозалежні отримували рецепти на метадон чи трамадол без належного контролю, що сприяло подальшому розвитку залежності.
Ще одна проблема — відсутність належного контролю за призначенням бензодіазепінів (діазепам, феназепам, клоназепам). Вони широко використовуються в українській психіатрії для лікування тривожних розладів і безсоння. Проте багато лікарів не попереджають пацієнтів про ризик залежності, а самі пацієнти не завжди усвідомлюють, що довготривалий прийом таких препаратів може спричинити фізичну та психологічну залежність.
Окремо варто згадати проблему призначення психостимуляторів дітям із синдромом дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ). В Україні ця практика не є такою поширеною, як у США, де амфетамінові препарати (аддералл, ріталін) виписуються масово, але є тенденція до збільшення використання подібних засобів. Якщо не встановити чіткі протоколи лікування та контролю, Україна може повторити шлях західних країн, де багато дітей і підлітків стають залежними від таких препаратів.
Недостатня відповідальність та неконтрольоване призначення
Часто лікарі призначають наркотичні препарати без належного контролю. Наприклад, люди, які пережили важкі травми або операції, можуть отримати знеболювальні опіоїди без чітких рекомендацій щодо їхнього скасування. Пацієнти звикають до препарату, а коли лікар припиняє видачу рецепту, вони шукають інші способи отримати наркотик.Також в Україні є проблема самолікування. Деякі лікарі настільки легко призначають сильнодіючі препарати, що люди починають вважати їх "безпечними" й вживають безконтрольно. Наприклад, багато українців використовують кодеїновмісні сиропи від кашлю як засіб для отримання наркотичного ефекту, що згодом переростає в залежність.
Психіатрія і залежність від ліків
Психіатрія — ще одна сфера, де лікарі можуть ненавмисно зробити пацієнтів залежними. Антипсихотики, антидепресанти та стимулятори часто призначають на тривалий період без чіткої стратегії зменшення дозування.Одна з найгостріших проблем в Україні — лікування наркозалежності самими наркотичними препаратами. Метадонова терапія, яка активно використовується для лікування героїнової залежності, в деяких випадках не є шляхом до одужання, а лише "замінює" одну залежність іншою. Це стається, коли лікарі не працюють з пацієнтами комплексно й не супроводжують лікування психотерапією та соціальною адаптацією.
Як уникнути цієї проблеми?
Щоб лікарі не ставали причиною наркозалежності пацієнтів, потрібні системні зміни:- Жорсткий контроль за призначенням наркотичних препаратів. Лікарі мають відповідально ставитися до виписування опіоїдів, бензодіазепінів та інших залежних ліків.
- Підвищення рівня обізнаності пацієнтів. Люди мають знати про ризики залежності й мати альтернативні варіанти лікування болю чи психічних розладів.
- Боротьба з корупцією у сфері медицини. Якщо лікар отримує хабар за виписку рецепта на наркотики, він повинен нести відповідальність.
- Контроль за призначенням бензодіазепінів і психостимуляторів. Українська медицина має слідувати міжнародним стандартам щодо короткотривалого використання таких препаратів.
- Забезпечення альтернативних методів лікування. У багатьох випадках можна використовувати немедикаментозні методи боротьби з болем, стресом та тривожністю, такі як фізіотерапія, психотерапія або медитація.
