Ну все просто йде до тієї точки, коли ми всеодно капітулюєм. Це було визначено ще до початку цієї війни. Суть в тому, щоб це відбулось поступово. Вимотати народ до тієї точки, коли вже всі (це вже не за горами) будуть раді капітуляції, аби залишитись жити, хоча б мінімально як живуть. Вода камінь точить. Всі великі рішення - розтягнуті в часі і таким чином вони втілюються набагато легше, ніж коли би відразу в лоб сказали "Ми програли, всім пізда". Тоді би народ явно не ляси точив а прийшов би до ради і спитав "Ви шо нахуй, ваще ахуєлі?". Але чим довше це тянеться, тим менше можливість такого є реальною. Вже дуже багато людей готові на будь що, аби це закінчилось. Головне розуміти чому так відбулось. Вбити цвіт нації, тих хто реально міг захищати свій народ. Під предлогом захисту територій. А хлопці з фронту всі як один розказують, що їх тупо зливають. Всі знають, що нас чекає. І тут демократія всралась сто разів. Вона всралась ще з того часу коли був прийнятий Будапештський меморандум. Де йобана росія і йобане сша гарантували нам безпеку. А тепер вони обоє займаються хуйньою. Росія нападає, а сша нам зливає зброю, за яку вони отримують норм бабло. Тому як можна надіятись на будь кого крім себе. І тут вже питання нації стоїть таким боком - або ми є і ми вільні, або ми не вільні і навіщо тоді жити. Але просто бути маріонетками між сша і росією - це хз до чого відноситься.
До чого я це все. Диктатура - це реально єдине, що нас може врятувати. Питання тільки в тому чи знайдеться той, хто зможе взяти відповідальність за цілу націю і народ. І таким чином щоб народ підтримав принцип "Воля або смерть". Бо на разі повільними темпами воля наша тухне з кожним днем, а смерть з кожним днем також тухне, оскільки все-таки жити, навіть червяком, по законам самозбережння - більш хочеться ніж померти.
