діло було в лютому місяці коли ми з товаришем вирішили вʼязати зі спідами, на яких плотно сиділи, але спробувати на останок шось прикольне. Вибір пав на 2-CI від кісулі в районі ВДНХ лісу, трабл був лиш у тому що після оплати товару бабок лишалось лиш на таксу до схованки, отож рушивши в погоні за приколдесами і під гарні банки ми швидко все знайшли і на голодних щах розчертили собі звичні для нас жирні дороги прям на місці.
Навколо люди з фонариками : хто по гриби, хто мб під ними і ми не розуміючи що творимо вже жанхули по дорозі щоб наверняка, бо в тако кент сказав що це має бути квест і перевірка на обезбаш) Для прикладу збереглась ще фоточка приблизного дозування стафу
це сипалось в одну кабіну і ефект дисоціативу ще й переносу у інше свідовідчуття відбувся одразу після винесення єбейшої болі у ніздрях (від першої дороги 0.2 мефу думав заплачу але тут я невтримався і сльози ринули самі) отож пройшовши ,як ми думали назад, звідки прийшли ми догнали ,шо треба зразу будувати маршрут ,бо коли накриє ми тупо лишимось у лісі. Залипнушви в гугл мапс ізо почало значно пливти і відбиватись у холодні ,проте яскраві відтінки. Почушви звук якоїсь животини він на весь вечір засяде у мене в голові (нагадував цвіркуна). Залипалово почалось конкретне і нагадувало таємний ліс середньовіччя а ліхтарі факели що нас шукали. Ізмена
Вирішили тупо тулити знайти води бо першлило досі і хз чи пройде. Розплакані купили воду і намагались дати трохи дупля бо видок був на прийом моментальний. Дійшли до метро, сівши один від одного поринули у особисті відчуття проте саме яскраве з тієї поїздки було як у всіх навколо очі, при довгому на них погляді, булькати і лускатись як в мультиках.Ледве як під галюни дібрались до хати кента, там від сказав шо люта шняга а я на азарті перед походом додому луснув ще тягу неадекватну і зібравши педалі попетляв. Вже на пів дороги набирає це чудо і просить вернутись бо йому мабуть хуйово, на годиннику 23:30 варік тільки дійти до нього назад, але після скиду трубки починається саме цікаве: Набридливий звук почутий в лісі заповнює увесь аудіальний простір і починаються галюни (скріншот на все життя ,в якому я залип на трамвайних між оболонню і куренівкою, дивлячись під ноги я побачив марш армії жаб, а вгорі було яскраво фіолетове небо з дуже швидкими хмарами і так я стояв в реалі не довго ,але відчувалось наче весь вечір, не мавши змоги відлипнути від краси такого глюча) набирає штемп з тривожним питанням ти де, а я навіть тоді не зразу зрозумів де саме знаходжусь, кажу - що встигну.
Йшовши у правильному напрямку і проходивши біля зеленого сталевого забору з того боку мене злякав сторожовий пес і різко сфокусувавши взір в ту сторону я оцінив ситуацію і вирішив спуститись у перехід, алеее переді мною виріс цей самий паркан як справжній, настільки, що я з дуже великим сумнівом тягнув ногу прямо і навіть не здогадувався яким буде мій подив що я спіймав настільки правдоподібний і близькостоячий галюн. Мимо памʼятаю проїжджала машина злегка гальмуючи і підштовхуючи мене швидше спуститись, пройшовши ще трохи я подумав що вже майже поряд, але тут почалось справже явище дисоціації - я тупо ходив по колу і намагався знайти цей їбучий підʼїзд. Бачучи дуже знайомі ,але не ті - я ловив паніку, бо телефон на той момент сів від морозу, а другу хз чи погано чи норм, робити щось треба, блукав я так не довго - вирішив вийти на дорогу і спіймати когось хто зможе зателефонувати чи дати підзарядку чи підказати нарпрямок. Перша, за іронією долі, трапляється мимо пролітаюча патрулька оболонського району з екіпажем у два рильця, перед зустріччю з ними я переклав чікет з залишком під чохол телефону і з надією на краще. Різко попустило і я зловив концентрацію саме в розмові ,але не просторі. Спасло те що вони виявились занадто добродушні і дозволили поставити телефон на прикурювач поки шманали. З собою були судки з жратвою які забрав від кента і їх дивились після шастання в носках голоми руками. Нічого не знайшли і дали можливість набрати перед тим як поїхати у відділок, набираю, мимо, набираю ще раз, кажу що мене приняли - як ти? скидає чорт
Повезли мене на зняття відбитків і пробиття/занесення в бази в оболонське районне управління, звідти довезли зі смішком додому і позмовами типу - ну другу ж твому, не погано) і т.д. Зайшовши в хату і глянувши в дзеркало я мягко кажучи ахуєл як мене пронесло: очі дві шайби і ніздрі жовто-білі от і до, зрозумів чого так активно шукали заборонені речовини)
Історія дуже цікава і не без удачі і класних вражень, ніколи так не робіть, бо може не сфартить, друг зразу не повірив що мене паканули і навіть проств пруфи, що я типу додому не спетляв, але показав архів гугл мапс з маршрутом через райвідділ і догнав що іспугом обійшлося)
UPD : по приходу додому стафу лишилось 0.26 з 0.5
Навколо люди з фонариками : хто по гриби, хто мб під ними і ми не розуміючи що творимо вже жанхули по дорозі щоб наверняка, бо в тако кент сказав що це має бути квест і перевірка на обезбаш) Для прикладу збереглась ще фоточка приблизного дозування стафу
це сипалось в одну кабіну і ефект дисоціативу ще й переносу у інше свідовідчуття відбувся одразу після винесення єбейшої болі у ніздрях (від першої дороги 0.2 мефу думав заплачу але тут я невтримався і сльози ринули самі) отож пройшовши ,як ми думали назад, звідки прийшли ми догнали ,шо треба зразу будувати маршрут ,бо коли накриє ми тупо лишимось у лісі. Залипнушви в гугл мапс ізо почало значно пливти і відбиватись у холодні ,проте яскраві відтінки. Почушви звук якоїсь животини він на весь вечір засяде у мене в голові (нагадував цвіркуна). Залипалово почалось конкретне і нагадувало таємний ліс середньовіччя а ліхтарі факели що нас шукали. Ізмена
Повідомлення об'єднано автоматично:
діло було в лютому місяці коли ми з товаришем вирішили вʼязати зі спідами, на яких плотно сиділи, але спробувати на останок шось прикольне. Вибір пав на 2-CI від кісулі в районі ВДНХ лісу, трабл був лиш у тому що після оплати товару бабок лишалось лиш на таксу до схованки, отож рушивши в погоні за приколдесами і під гарні банки ми швидко все знайшли і на голодних щах розчертили собі звичні для нас жирні дороги прям на місці.
Навколо люди з фонариками : хто по гриби, хто мб під ними і ми не розуміючи що творимо вже жанхули по дорозі щоб наверняка, бо в тако кент сказав що це має бути квест і перевірка на обезбаш) Для прикладу збереглась ще фоточка приблизного дозування стафу
це сипалось в одну кабіну і ефект дисоціативу ще й переносу у інше свідовідчуття відбувся одразу після винесення єбейшої болі у ніздрях (від першої дороги 0.2 мефу думав заплачу але тут я невтримався і сльози ринули самі) отож пройшовши ,як ми думали назад, звідки прийшли ми догнали ,шо треба зразу будувати маршрут ,бо коли накриє ми тупо лишимось у лісі. Залипнушви в гугл мапс ізо почало значно пливти і відбиватись у холодні ,проте яскраві відтінки. Почушви звук якоїсь животини він на весь вечір засяде у мене в голові (нагадував цвіркуна). Залипалово почалось конкретне і нагадувало таємний ліс середньовіччя а ліхтарі факели що нас шукали. Ізмена
Повідомлення об'єднано автоматично:
Вирішили тупо тулити знайти води бо першлило досі і хз чи пройде. Розплакані купили воду і намагались дати трохи дупля бо видок був на прийом моментальний. Дійшли до метро, сівши один від одного поринули у особисті відчуття проте саме яскраве з тієї поїздки було як у всіх навколо очі, при довгому на них погляді, булькати і лускатись як в мультиках.Ледве як під галюни дібрались до хати кента, там від сказав шо люта шняга а я на азарті перед походом додому луснув ще тягу неадекватну і зібравши педалі попетляв. Вже на пів дороги набирає це чудо і просить вернутись бо йому мабуть хуйово, на годиннику 23:30 варік тільки дійти до нього назад, але після скиду трубки починається саме цікаве: Набридливий звук почутий в лісі заповнює увесь аудіальний простір і починаються галюни (скріншот на все життя ,в якому я залип на трамвайних між оболонню і куренівкою, дивлячись під ноги я побачив марш армії жаб, а вгорі було яскраво фіолетове небо з дуже швидкими хмарами і так я стояв в реалі не довго ,але відчувалось наче весь вечір, не мавши змоги відлипнути від краси такого глюча) набирає штемп з тривожним питанням ти де, а я навіть тоді не зразу зрозумів де саме знаходжусь, кажу - що встигну.
Повідомлення об'єднано автоматично:
Йшовши у правильному напрямку і проходивши біля зеленого сталевого забору з того боку мене злякав сторожовий пес і різко сфокусувавши взір в ту сторону я оцінив ситуацію і вирішив спуститись у перехід, алеее переді мною виріс цей самий паркан як справжній, настільки, що я з дуже великим сумнівом тягнув ногу прямо і навіть не здогадувався яким буде мій подив що я спіймав настільки правдоподібний і близькостоячий галюн. Мимо памʼятаю проїжджала машина злегка гальмуючи і підштовхуючи мене швидше спуститись, пройшовши ще трохи я подумав що вже майже поряд, але тут почалось справже явище дисоціації - я тупо ходив по колу і намагався знайти цей їбучий підʼїзд. Бачучи дуже знайомі ,але не ті - я ловив паніку, бо телефон на той момент сів від морозу, а другу хз чи погано чи норм, робити щось треба, блукав я так не довго - вирішив вийти на дорогу і спіймати когось хто зможе зателефонувати чи дати підзарядку чи підказати нарпрямок. Перша, за іронією долі, трапляється мимо пролітаюча патрулька оболонського району з екіпажем у два рильця, перед зустріччю з ними я переклав чікет з залишком під чохол телефону і з надією на краще. Різко попустило і я зловив концентрацію саме в розмові ,але не просторі. Спасло те що вони виявились занадто добродушні і дозволили поставити телефон на прикурювач поки шманали. З собою були судки з жратвою які забрав від кента і їх дивились після шастання в носках голоми руками. Нічого не знайшли і дали можливість набрати перед тим як поїхати у відділок, набираю, мимо, набираю ще раз, кажу що мене приняли - як ти? скидає чорт
Повезли мене на зняття відбитків і пробиття/занесення в бази в оболонське районне управління, звідти довезли зі смішком додому і позмовами типу - ну другу ж твому, не погано) і т.д. Зайшовши в хату і глянувши в дзеркало я мягко кажучи ахуєл як мене пронесло: очі дві шайби і ніздрі жовто-білі от і до, зрозумів чого так активно шукали заборонені речовини)
Історія дуже цікава і не без удачі і класних вражень, ніколи так не робіть, бо може не сфартить, друг зразу не повірив що мене паканули і навіть проств пруфи, що я типу додому не спетляв, але показав архів гугл мапс з маршрутом через райвідділ і догнав що іспугом обійшлося)
Повідомлення об'єднано автоматично:
UPD : по приходу додому стафу лишилось 0.26 з 0.5
Останнє редагування:
тільки не думай, що фрі-такса це гарантований бонус за таку психонавтику. в цей раз пощастило, але наступного разу 309 - це ще дуже лайтовий варіант буде. а то й 307 можуть впаяти на повному серйозі. без адвоката і бабла не викрутишся. краще не випробовуй долю.
