Borborigmo
Конфуций
Влада — це не просто статус
Коли ми уявляємо собі «владних людей», то зазвичай бачимо політиків, магнатів, генералів. Але є один бік цієї сили, про який рідко говорять відкрито: влада як збудник, як форма еротичного домінування. Іноді — як вхід у світ сексуальних девіацій, парафілій та заборон.Чи справді чим вищий ранг, тим більше вірогідність збочення? І якщо так — чому?
На фото - мультимільйонер Епштейн разом з самі знаєте ким
1. Нейропсихологія домінування
Влада змінює мозок. Це не метафора, а буквально:- Знижується емпатія — досліди показують, що люди при владі гірше розпізнають емоції інших.
- Підвищується дофамінова реактивність — як у залежних.
- І головне: переоцінка власних моральних меж.
Людина з владою частіше готова виправдати власну поведінку, навіть якщо вона аморальна.
2. Коли мораль — для нижчих
Багато сексуальних девіацій еліт — не про задоволення, а про контроль і приниження:- Садизм, педофілія, фіксації на домінуванні, трансгресії
- Інтерес до «забороненого» — бо все дозволене вже приїлося
- Грубо кажучи: “мені дозволено, бо я вище”
3. Історія, забута цілеспрямовано
- Калігула — імператор, що мав сексуальні стосунки з сестрами і садистські виступи.
- Маркіз де Сад — аристократ, що “відкрив” садизм, мучачи слуг.
- Бельгійський король Леопольд ІІ — знищив мільйони в Конго, паралельно з оргіями за участі дітей.
- Епштейн — сучасна кульмінація зв’язку між грошима, елітою, педофілією і тотальною безкарністю.
Маркіз де Сад
4. Чому це не досліджують?
Бо ніхто не хоче бути наступним у списку «випадково повішених у камері».Бо це — не про особисті девіації, а про системну патологію верхівки суспільства.
Дані є — але:
- Медіа їх не афішують
- Судові справи зникають
- Списки клієнтів лишаються зачиненими (привіт, Гіслен Максвелл)
Гіслейн Ноель Маріон Максвелл — британська світська левиця та підприємиця, відома причетністю до справи
Джеффрі Епштейна, за якою була основною обвинувачуваною (після загибелі самого Епштейна).
Джеффрі Епштейна, за якою була основною обвинувачуваною (після загибелі самого Епштейна).
Висновок:
І чим менше суспільство цікавиться цим — тим більше нових Епштейнів з'являтимуться, ховаючись у блиску дипломатичних усмішок і благодійних фондів.