Колись впевнено казали, що ми воюємо якістю особового складу, а не кількістю.
На третій рік війни у результаті реформ ВЛК, перейобки «придатний/непридатний», ми прийшли до того, що в підрозділах збільшується кількість особового складу, який просто фізично не може адекватно виконувати бойові задачі.
Це можуть бути як свіжомобілізовані, які ледве ходять через умовний хронічний алкоголізм, так і потягані роками бійці, які мають фізичні наслідки через поранення, але у висновку ВЛК вони все одно придатні.
У кінцевому результаті навантаження на одного фізично здорового бійця припадає в декілька разів більше.
Якщо раніше він працював у посиленому режимі через те, що не вистачало людей, то тепер він працює ще більше — через людей у підрозділі, які є тягарем та не можуть адекватно витягувати задачі.
Повага командирам, які, враховуючи фактичний, а не паперовий стан бійця, ставлять на посаду з урахуванням його фізичних можливостей.
Зрозуміло, що ці реформи ВЛК були придумані, щоб збільшити коло мобілізованих, але доходить до того, що фізично здорові чоловіки мають змогу «відкупитись по таксі»:
— 5 тисяч гривень при затриманні співробітниками поліції за ухиляння;
— 12 тисяч гривень за затримання співробітниками ТЦК — вихід із бусіка;
— мінімум 8 тисяч доларів за вихід з ТЦК.
У висновку — умовний ухилянт, якого так сильно ненавидить держава по всіх мас-медіа, ухилянт, якого засуджують представники державних органів, спокійно себе почуває за рахунок хабарів тим самим представникам органів, які його нібито ненавидять.
А в окоп, особливо в піхотні підрозділи, потрапляють бійці, чия якість підготовки та фізична витримка бажає кращого — настільки кращого, що іноді легше розвернути його на старті й бути без нього, ніж з ним.
Бійців із поганим здоров’ям держава чомусь не списує, а тримає як на повідку в резервних батальйонах, де вони займаються хуйньою, а могли б чілити на цивільці, працюючи на економіку. Але високі кабінети чомусь сподіваються, що резервні батальйони їх вилікують.
Коли мобілізований чолов’яга з поганим здоров’ям, але чомусь придатний, потрапляє в підрозділ — там одразу розуміють, що з нього діла не буде, та направляють на повторне ВЛК, де кажуть, що все заєбісь — він придатний. У висновку боєць тікає та переходить у сірий режим життя, коли не може працювати на економіку, не може воювати і просто існує десь у погребах в очікуванні білого дастеру.
Коротше, панове високопосадовці — ваше ВЛК хуйня, ідея зі стандартами ВЛК — повна хуйня, і стиль мобілізації — повна хуйня. Якщо ми проїбемо війну не через економічні моменти, а через те, що наша армія просто не здатна стримати ворога — то в цьому винні безпосередньо ви, оскільки допустили такий пройоб у якості особового складу.
Доповідь закінчив.
На третій рік війни у результаті реформ ВЛК, перейобки «придатний/непридатний», ми прийшли до того, що в підрозділах збільшується кількість особового складу, який просто фізично не може адекватно виконувати бойові задачі.
Це можуть бути як свіжомобілізовані, які ледве ходять через умовний хронічний алкоголізм, так і потягані роками бійці, які мають фізичні наслідки через поранення, але у висновку ВЛК вони все одно придатні.
У кінцевому результаті навантаження на одного фізично здорового бійця припадає в декілька разів більше.
Якщо раніше він працював у посиленому режимі через те, що не вистачало людей, то тепер він працює ще більше — через людей у підрозділі, які є тягарем та не можуть адекватно витягувати задачі.
Повага командирам, які, враховуючи фактичний, а не паперовий стан бійця, ставлять на посаду з урахуванням його фізичних можливостей.
Зрозуміло, що ці реформи ВЛК були придумані, щоб збільшити коло мобілізованих, але доходить до того, що фізично здорові чоловіки мають змогу «відкупитись по таксі»:
— 5 тисяч гривень при затриманні співробітниками поліції за ухиляння;
— 12 тисяч гривень за затримання співробітниками ТЦК — вихід із бусіка;
— мінімум 8 тисяч доларів за вихід з ТЦК.
У висновку — умовний ухилянт, якого так сильно ненавидить держава по всіх мас-медіа, ухилянт, якого засуджують представники державних органів, спокійно себе почуває за рахунок хабарів тим самим представникам органів, які його нібито ненавидять.
А в окоп, особливо в піхотні підрозділи, потрапляють бійці, чия якість підготовки та фізична витримка бажає кращого — настільки кращого, що іноді легше розвернути його на старті й бути без нього, ніж з ним.
Бійців із поганим здоров’ям держава чомусь не списує, а тримає як на повідку в резервних батальйонах, де вони займаються хуйньою, а могли б чілити на цивільці, працюючи на економіку. Але високі кабінети чомусь сподіваються, що резервні батальйони їх вилікують.
Коли мобілізований чолов’яга з поганим здоров’ям, але чомусь придатний, потрапляє в підрозділ — там одразу розуміють, що з нього діла не буде, та направляють на повторне ВЛК, де кажуть, що все заєбісь — він придатний. У висновку боєць тікає та переходить у сірий режим життя, коли не може працювати на економіку, не може воювати і просто існує десь у погребах в очікуванні білого дастеру.
Коротше, панове високопосадовці — ваше ВЛК хуйня, ідея зі стандартами ВЛК — повна хуйня, і стиль мобілізації — повна хуйня. Якщо ми проїбемо війну не через економічні моменти, а через те, що наша армія просто не здатна стримати ворога — то в цьому винні безпосередньо ви, оскільки допустили такий пройоб у якості особового складу.
Доповідь закінчив.
