Я запечатана болем, — в горло штовхаю горілку, з перегаром, просочена димом сигар, — в мені мистецтво твоїми словами згорає, пробуджуючи мій сенс у чомусь знову.
Мені мотузками горло обплітає мову, бʼє по ребрах, підпалює віски. А за холодними вікнами сонце виблискує, фарбуючи кривавим всі пелюстки.
Я знову залишуся сьогодні, мабуть, в цій темній шафі мрії, де ніхто не виганяє тебе з думок.
Звичкою вбиваючи мій погляд у стелю, запилений попелом хворого виродка. Однотонний, звичний мій ритуал похорону, де я ховаю таємницю втрати розуму.
Безтурботні ночі здаються помилкою, коли ми разом сміялися вітру в обличчя, де двоє закоханих насолоджувалися тортурами, відчайдушною дурістю — всім на зло.
Та спогади залишаються на порожніх сторінках, а я згадую та в горло штовхаю горілку.
Мені мотузками горло обплітає мову, бʼє по ребрах, підпалює віски. А за холодними вікнами сонце виблискує, фарбуючи кривавим всі пелюстки.
Я знову залишуся сьогодні, мабуть, в цій темній шафі мрії, де ніхто не виганяє тебе з думок.
Звичкою вбиваючи мій погляд у стелю, запилений попелом хворого виродка. Однотонний, звичний мій ритуал похорону, де я ховаю таємницю втрати розуму.
Безтурботні ночі здаються помилкою, коли ми разом сміялися вітру в обличчя, де двоє закоханих насолоджувалися тортурами, відчайдушною дурістю — всім на зло.
Та спогади залишаються на порожніх сторінках, а я згадую та в горло штовхаю горілку.
