Його знали під багатьма іменами. Одні називали його дияволом у людській подобі, інші – таємним меценатом. Для когось він був лише тінню, що не залишає слідів, а для когось – людиною, яка врятувала їхній світ.
Денис Л., відомий як Лисий, народився і виріс у Чернігові. Він ніколи не мав волосся – чи то генетика, чи то доля вирішила відзначити його так серед інших. Але ця особливість зробила його легко впізнаваним, навіть у тіньовому бізнесі, де він збудував імперію.
Його бізнес – виробництво і продаж Альфа-ПВП – наркотику, що робив людей примарами. Лисий не продавав у своєму місті. Його товар йшов на південь країни: Одеса, Миколаїв, Херсон. Там, де море, порти і нескінченний потік людей.
Але в Чернігові він був зовсім іншим.
– Наркотики вбивають. Вони не дають нічого, окрім зруйнованого життя.
Його голос лунав так переконливо, що навіть учителі іноді задумувалися, чи не знає він це з власного досвіду.
А він знав. Він не приховував правду – у своїх лекціях він розповідав про те, як молодь зникає у безодні залежності. Говорив про друзів, які спершу пробували «просто заради цікавості», а потім помирали у покинутих будівлях.
Він знав силу цієї отрути. І він же виготовляв її у величезних масштабах.
Він залишався у своєму місті і допомагав тим, кого система давно забула.
Його добре знали в дитячих будинках та інтернатах. Нові телевізори, теплі ковдри, іграшки, фрукти – усе це з’являлося без гучних прес-конференцій та подяк від чиновників.
Директори притулків для тварин отримували гроші на корм. А безхатьки знаходили теплий одяг у морозні дні.
Хтось казав, що він відкупляється від своєї совісті. Хтось – що він просто дотримується власного кодексу честі.
Він завжди повторював одне й те саме:
– У кожного свій вибір. Я не змушую. Але якщо хтось вже зробив помилку – це не мій гріх.
Правоохоронці бачили докази, але щоразу, коли його намагалися спіймати, піднімалася хвиля тих, хто за нього заступався.
Директори шкіл говорили, що це єдиний чоловік, який щиро намагається врятувати молодь.
Волонтери для бездомних тварин називали його благодійником.
Жителі інтернатів плакали, коли бачили його в кайданках.
Він – злочинець. Але він – доброчинець.
Чи можна виправдати те, що він робив?
Чи можна розглядати його як героя, якщо саме через нього десь у темній кімнаті хтось помирає від передозування його наркотиком?
Чи можна ненавидіти його, якщо завдяки йому діти в сиротинцях мали що їсти?
Кажуть, що він залишив країну. Інші – що він десь поруч, просто навчився ховатися ще краще.
Я знаю - він сидить. І буде сидіти ще 5 років.
Його історія – це історія людини, яка жила між двома світами.
Людини, яка торгувала смертю, але дарувала життя іншим.
Людини, чий моральний кодекс залишив більше запитань, ніж відповідей.
Його ім’я ніхто не вимовляє вголос.
Але його історія – це не просто історія одного наркоділка.
Це історія людської природи, балансу між добром і злом, яку неможливо розгадати до кінця.
Денис Л., відомий як Лисий, народився і виріс у Чернігові. Він ніколи не мав волосся – чи то генетика, чи то доля вирішила відзначити його так серед інших. Але ця особливість зробила його легко впізнаваним, навіть у тіньовому бізнесі, де він збудував імперію.
Його бізнес – виробництво і продаж Альфа-ПВП – наркотику, що робив людей примарами. Лисий не продавав у своєму місті. Його товар йшов на південь країни: Одеса, Миколаїв, Херсон. Там, де море, порти і нескінченний потік людей.
Але в Чернігові він був зовсім іншим.
Він навчав дітей, як не стати такими, як він
Він заходив до шкільних класів у дорогому костюмі, зачесаний (якби це було можливо), з впевненим поглядом і міцним голосом. Його слухали всі, навіть ті, кому давно було байдуже до будь-яких дорослих промов.– Наркотики вбивають. Вони не дають нічого, окрім зруйнованого життя.
Його голос лунав так переконливо, що навіть учителі іноді задумувалися, чи не знає він це з власного досвіду.
А він знав. Він не приховував правду – у своїх лекціях він розповідав про те, як молодь зникає у безодні залежності. Говорив про друзів, які спершу пробували «просто заради цікавості», а потім помирали у покинутих будівлях.
Він знав силу цієї отрути. І він же виготовляв її у величезних масштабах.
Дилер і благодійник
Його жорстокий бізнес приносив мільйони. Але він не будував палаців і не купував дорогих машин, не виїжджав жити за кордон, як багато хто з таких, як він.Він залишався у своєму місті і допомагав тим, кого система давно забула.
Його добре знали в дитячих будинках та інтернатах. Нові телевізори, теплі ковдри, іграшки, фрукти – усе це з’являлося без гучних прес-конференцій та подяк від чиновників.
Директори притулків для тварин отримували гроші на корм. А безхатьки знаходили теплий одяг у морозні дні.
Хтось казав, що він відкупляється від своєї совісті. Хтось – що він просто дотримується власного кодексу честі.
Він завжди повторював одне й те саме:
– У кожного свій вибір. Я не змушую. Але якщо хтось вже зробив помилку – це не мій гріх.
Парадокс двох світів
Його ловили. Не раз. Але щоразу йому вдавалося залишатися на крок попереду.Правоохоронці бачили докази, але щоразу, коли його намагалися спіймати, піднімалася хвиля тих, хто за нього заступався.
Директори шкіл говорили, що це єдиний чоловік, який щиро намагається врятувати молодь.
Волонтери для бездомних тварин називали його благодійником.
Жителі інтернатів плакали, коли бачили його в кайданках.
Він – злочинець. Але він – доброчинець.
Чи можна виправдати те, що він робив?
Чи можна розглядати його як героя, якщо саме через нього десь у темній кімнаті хтось помирає від передозування його наркотиком?
Чи можна ненавидіти його, якщо завдяки йому діти в сиротинцях мали що їсти?
Його більше немає, але його пам’ятають
Він зник так само, як і жив – тихо, без слідів.Кажуть, що він залишив країну. Інші – що він десь поруч, просто навчився ховатися ще краще.
Я знаю - він сидить. І буде сидіти ще 5 років.
Його історія – це історія людини, яка жила між двома світами.
Людини, яка торгувала смертю, але дарувала життя іншим.
Людини, чий моральний кодекс залишив більше запитань, ніж відповідей.
Його ім’я ніхто не вимовляє вголос.
Але його історія – це не просто історія одного наркоділка.
Це історія людської природи, балансу між добром і злом, яку неможливо розгадати до кінця.
